– А яка тобі різниця, з однією дитиною сидіти чи з двома? Натомість дочка на роботу вийде, – умовляє свекруха

Свекруха все не може заспокоїтись і продовжує вмовляти мене сидіти із сином зовиці. Дуже тій хочеться вийти на роботу, а на няню грошей немає.

Зовиця дуже вчасно вирішила розлучитися з чоловіком – просто під час декрету, коли дитині виповнилося рік і вісім місяців. Не знаю, що за причини її до такого вчинку спонукали, свекруха ж зі своєї дзвіниці інформацію надає, із самою зовицею ми толком і не спілкувалися ніколи.

Чоловіка зовиці я бачила від сили разів п’ять. Мені він не сподобався ні як чоловік, ні як людина. Якийсь неприємний, грубий, наче тільки вчора на кортах у під’їзді сидів і насіння на підлогу лускав.

Так це чи ні, я не в курсі, але таке враження на мене цей умовний родич справляв. Чоловік із ним теж якось не зійшовся.

Тепер же зовиця з ним вирішила розлучитися з якихось своїх причин, а свекруха мене агітує сидіти з їхньою дитиною.

– А яка тобі різниця, з однією дитиною сидіти чи з двома? Натомість дочка на роботу вийде!

Мені справи немає до зовиці та її роботи. До того ж, я в декреті, у мене своїх справ повно. Нашій дитині всього чотири місяці, а дитині зовиці рік і вісім. Це зовсім різні ситуації.

За дитиною зовиці зараз око та око потрібне, тому що у нього дуже активна фаза. Діти у цьому віці скрізь лізуть, все чіпають, до рота тягнуть. Я не хочу розриватися між своїм малюком та дитиною зовиці.

Це буде надто складно, у дітей занадто велика різниця у віці. Були б вони обидва приблизних років, то тут якось можна було покрутитися, але не тепер.

Я ж розриватимуся на частини і втомлюватимуся ще сильніше, ніж зараз. Це розумію я, це розуміє мій чоловік, але свекруха вдає, що взагалі не розуміє, в чому проблема, яка різниця, зі скількома дітьми в декреті сидіти.

Я розумію, їй дуже хочеться, щоб донька вийшла на роботу, бо та живе зі свекрухою, її доводиться утримувати. Але мені таке щастя навіщо?

Я свекрусі запропонувала взагалі ідеальний варіант, якщо вона не бачить жодної різниці між дітьми і вважає, що це буде легко і просто. Нехай вона бере декрет на роботі, а я й зовиця з декрету виходимо.

Не знаю, чи буде щось відсипати своїй мамі зовиця, а я платитиму точно. Чомусь запропонований мною варіант свекруху не влаштував. Вона одразу почала відмовлятися віком, що їй буде важко, та ще й двоє дітей одразу.

Інша справа я! Я ж молода, до того ж зі своєю дитиною у мене контакт уже налагоджений, не те що свекруха. Мені ж не складно. Я вже з нею на цю тему навіть не говорю, бо марно.

Вона тільки починає говорити, я або кладу трубку, або йду до іншої кімнати. Не хоче людина нічого розуміти, хоч ти трісни. Я вже чоловіка просила з нею поговорити, але й він до своєї мами не зміг достукатися.

Тож простіше просто ігнорувати цю жінку з її “геніальними” пропозиціями.

КІНЕЦЬ.