Двері я відчинила своїм ключем. Заходжу до зали, а вони лежать собі спокійненько обіймаються і насолоджуються життям. Я нічого не сказала, але все стало ясно. Мама коханка мого колишнього хлопця. Це ж треба. Мужик виявився дорожчим за дочку

Як не крути, а що буде завтра ніхто не знає. Живеш собі, ні про що не підозрюєш, спланувала все, а тут БАХ! Одна подія перевертає твоє життя з ніг на голову. А коли у центрі подій стоїть твоя мати, починаєш переосмислювати своє життя.

Мені 22 роки. Живу з мамою у трикімнатній квартирі. Квартира ця у спадок дісталася моїй мамі, вона була власником і частки моєї в ній не має. Для мене це було і не важливо, ми одна сім’я. У сестри давно своє життя, вона мешкає в іншому місті.

Ми зрідка телефонуємо, але спорідненими душами себе не вважаємо. З батьком теж спілкуємося, він допомагає грошима, бачимося у свята.

Мені було комфортно жити із мамою. Ми з нею були на одній хвилі. Особисте життя в неї зовсім не склалося. Спочатку вона довго не могла вийти заміж. А потім, зневірившись, почала без перебору виходити заміж. З першим чоловіком (моїм батьком) вони прожили 2 роки, розлучилися – він пив.

Другий нескінченно гуляв і, на додачу, почав руку підіймати. А третього ми взагалі ледве позбулися, він мало всіх нас не втягнув у якусь секту. Виганяли ми його з поліцією. Ось мама й лишилася сама.

Свою самотність вона вирішила прикрасити розвагами та вела молодіжний спосіб життя. Ми з нею були як подружки. Розмовляли на різні теми, обговорювали всіх та вся. Ходили разом у кіно, театри, їздили у подорожі. Хто нас не знав, могли подумати, що ми подруги.

Друзі мені всі заздрили. Їхні батьки були досконалою протилежністю і не контактували зі своїми дітьми настільки сильно. Якби я знала, що така дружба вилізе мені боком.

В одній із поїздок я познайомилася з хлопцем. Це було кохання з першого погляду. Нас закрутив запаморочливий роман. Я ділилася про все з мамою. Говорила, як я щаслива і який він класний. А коли я сказала, що ми хочемо жити разом, і почали шукати квартиру. Мама відразу запротестувала і сказала:

– Навіщо вам платити зайві гроші? Зберігайте на весілля, а живіть у нас. Я однаково одна. А втрьох веселіше буде.

Звичайно, я погодилася. Жити в чужому будинку, та ще й гроші за це платити чи жити з рідною людиною у рідних стінах. Що б ви обрали? Тепер я знаю, що вибирати, а ось тоді зробила помилку.

Мама з Сашком добре ладнали, і він був не проти переїхати. Зажили ми душа в душу. Мама жила своїм життям, до нас не лізла. Увечері могли разом подивитись кіно, замовити суші чи піти прогулятися. Я була щаслива, слухала заздрісних подружок і насолоджувалася життям.

Але, як виявилось, я рано раділа. Сашко поїхав у відрядження на місяць. І ми вирішили, що коли він повернеться, ми підемо подавати заяву до РАГСу. Але не судилося. Сашко закрутив роман на боці. Мені про це повідомила спільна знайома, якій він вирішив похвалитися. Дякую їй.

Я не хочу жити зі зрадником. Того ж дня я влаштувала вдома страшний скандал і почала збирати його речі. І тут за нього заступилася моя мати. Цього я не очікувала. Вона почала мені говорити, що всі чоловіки зраджують і через це не треба руйнувати сім’ю. Тим більше він кається і просить вибачення.

Але я собі вирішила, що такого ставлення до себе не потерплю. Мене просто розлютило, що моя мама стала на його бік. Вибухнув скандал, і я просто вибігла з дому і поїхала до подруги, виливати душу.

Мій телефон розривався від їхніх дзвінків, але я не звертала на це уваги. Мені треба охолонути. Побула пару днів у подруги, зібралася з думками й повернулася додому. І що я побачила?

Сашкові речі лежать у шафі, а він спокійно дивиться телевізор. Я вибухнула, почала викидати його речі з шафи й кричати, щоб він забирався. А він був спокійний і непохитний, і каже мені:
– Ти тут ніхто, ось сама і йди. Я здивувалася.

Але тут забігає мама і каже мені спокійним голосом:
– Рито, ну куди йому йти. Хай поживе. Місця всім вистачить.

Ні, мене такий розклад не влаштовував, і я сказала, що не хочу жити з чужою для мене людиною під одним дахом. На що моя мати мені відповіла:

– Хочеш, йди.

Я не пам’ятаю, як я вилетіла із квартири. Вибігла надвір і здивувалася. Що робити? Втратила двох близьких людей та житло. Я у розпачі. Подзвонила татові. Розповіла йому про всі свої проблеми. І він мені допоміг. Це було так несподівано. Він прихистив мене у себе і сказав, що купить мені свою власну квартиру.

Він думав такий подарунок трохи пізніше зробити, але коли так склалося, купує зараз. Я не очікувала такого повороту. В ейфорії я почала вибирати собі квартиру. Вибір зупинили на двокімнатній біля центру. Нехай ремонт там був гіршим, ніж в однокімнатній, за такою ж ціною. Але це ж двокімнатна, а ремонт справа наживна.

Ось це так! – Кричала я і стрибала татові на шию, коли ми підписали угоду і ключі були у мене в кишені. – Дякую тату! Це дуже важливо для мене.

Все можна заїжджати. Тільки треба було з’їздити по речі до мами.

Ключі у мене були, тому двері я відчинила своїм ключем. Заходжу до зали, а вони лежать собі спокійненько обіймаються і насолоджуються життям. Я нічого не сказала, але все стало ясно. Мама коханка мого колишнього хлопця. Це ж треба. Мужик виявився дорожчим за дочку.

Поки я збиралася, мама намагалася щось пояснити, але я не слухала. Мені все одно. Вона зробила власний вибір. Нехай тепер насолоджується життям. Речі я зібрала. Попросила знайомих допомогти мені перевезти їх.

Готово. Я вступила у нове життя. А мама нехай живе, як хоче. Цікаво, наскільки вистачить такого кавалера?

КІНЕЦЬ.