Нещодавно мій батько одружився вдруге. Після цього він став зі мною менше спілкуватися. Спершу я думала, що мені все це тільки здається. Але зараз тато весь вільний час проводить із новою дружиною та її сім’єю. Для них він знаходить час, а до мене йому більше немає діла.

Мої батьки дуже любили один одного, тож коли мами не стало для батька це стало справжнім ударом. На той час я навчалася в іншому місті на першому курсі університету. Кожні вихідні та канікули я проводила разом із татом, бо бачила, наскільки йому важко.

Я намагалася бути з ним поруч, щоб сумних думок поменшало в його голові. Він у мене чоловік високий, спортивний, багато жінок на нього тоді заглядалися. Та й зараз він виглядає набагато краще за своїх однолітків. Але тато весь час твердив, що краще за мами нікого не було і не буде.

Після університету я вийшла заміж за свого хлопця Сашка. Нам обом було по 22 роки, коли в нас з’явилася донечка Мія. Таке дивовижне ім’я підібрав для онуки дідусь. Він прочитав у якійсь легенді про чарівницю Мію, і так йому сподобалося це ім’я, що він умовив мене назвати на її честь дочку.

Чоловік, щоправда, спочатку дуже обурювався. Але я переконала чоловіка в тому, що Мія Олександрівна – ідеальне поєднання імені та по батькові. Жаль тільки, що наше сімейне життя не можна було назвати ідеальним.

Сашко без кінця влаштовувався на нову роботу, де йому швидко набридло. При цьому після весілля ми вимушено переїхали жити у квартиру до батька. Це рішення теж дратувало мого чоловіка, адже на тлі спортивного пенсіонера, що підробляє, він виглядав як худорлявий лінивець, який не здатний утримувати свою родину.

Поява доньки лише погіршила настрій Сашка. Йому хотілося виглядати “господарем життя”, але нічого для цього він, по суті, не робив. “Олю, з’їдьмо від твого батька”, – постійно нудив чоловік.

– Цікаво, куди це ми з’їдемо і на які гроші житимемо? – Запитувала я у відповідь.
– Але ж я підробляю і в нас ще є дитячі виплати, а там, дивишся, і друга дитина з’явиться – відповідав мені чоловік.

– Ага, бідність будемо плодити. Я не інкубатор, Сашко, настав час тобі самому заробляти – розлютилася я.

Але йшов час, а Сашко так само обурювався і нічого не робив. Зрештою, він заявив, що більше не почувається чоловіком у чужому будинку, і просто пішов. За кілька місяців ми розлучилися.

Весь цей час батько казав, що підтримає будь-яке моє рішення і, в будь-якому разі, допомагатиме мені. Але все змінилося, коли в житті тата з’явилася Жанна. На перший погляд, це була приємна, доглянута та добра жінка. Вона працювала фельдшером у місцевій поліклініці.

Там вони з татом і познайомилися, а через пів року навіть побралися. Ще напередодні весілля я почала помічати холод батька. Якщо раніше ми бачилися через день, то тепер я зустрічала його кілька разів на місяць. Спочатку я думала, що він зайнятий передвесільними турботами, але причина була в іншому.

Після весілля тато переїхав жити до Жанни, а ми з Мією залишилися у його квартирі. Мені було самотньо без батька, але я розуміла, наскільки важливо йому налагодити своє особисте життя. Ось тільки на мене тепер у нього не було часу.

Від знайомих я дізналася, що батько з Жанною та її дітьми регулярно виїжджає на природу чи гори. Найприкріше, що мені подібні спільні вилазки ніхто не пропонував. Якось я зателефонувала батькові, а слухавку взяла Жанна:

– Привіт, Олю! Що ж ти ніяк не вгамуєшся? – сказала вона. – Ти вже доросла, зрозумій, що у батька тепер інша родина. Він тобі й так віддав велику частину життя, до того ж залишив вам із Мією квартиру. Нехай він тепер собі поживе.

Я навіть не знайшла, що відповісти своїй мачусі. Коли батько заїхав до мене за черговою порцією своїх речей, я запитала у нього прямо:

– Тату, чому ти віддалився від мене та від Мії?
– Доню, я не віддалився. Просто настав час пожити для себе. Адже ти вже доросла, повинна розуміти, що років у мене залишилося не так вже й багато – відповів мені тато.

Я була розчавлена його словами.
Він майже дослівно повторив мені те, що сказала Жанна. А вже за тиждень батькова дружина виставила у соцмережах фотографії з чергового сімейного пікніка, на якому нам з Мією місця не знайшлося. Мені до сліз прикро, що батько так вчинив, адже крім нього та дочки, у мене в цьому житті нікого немає. Може, він ще схаменеться, і все буде як раніше?

КІНЕЦЬ.