Довго я сватала свого сина із різними дівчатами, все йому не те, все не так. І сам собі ніяк не міг знайти наречену. Були захоплення, але серйозного нічого не було. І ось йому вже 30 і він досі живе зі мною.

Ні, не подумайте, я не проти жити зі своїм сином, він може спокійно привести дівчину, я не проти. Я проти того, що він досі один.

І ось, сталося диво. Якось за вечерею він нарешті мені розповів, що познайомився з гарною дівчинкою, на ім’я Настя і мене скоро з нею познайомить. З його розмови зрозуміла, що все серйозно.

Не минуло й місяця, як вони винайняли квартиру і з’їхалися. Тільки син мене так і не познайомив зі своєю обраницею. Думаю, ну гаразд, може соромиться чи боїться, що “злякаю” красуню таку. А тут дзвінок. Син кличе у гості, і повідомляє, що вони зібралися одружитися і вже подали заяву до РАГСу. Ось це новини.

Що ж, пішла в гості.
Так, квартирка хороша. Настя, на перший погляд, приємна дівчина добре підтримує розмову. Вечерю смачну приготувала і на стіл накрила. Коли ми сідали за стіл, Настя внесла пляшечку ігристого, сказала: «За знайомство», і мило посміхнулася. Я глянула на сина, він мовчав.

Хоча знає, що я алкоголь на дух не терплю. Ну гаразд, хай вип’ють, мені то що. Куди я зі своїми принципами до них у сім’ю. Мило поспілкувалися. Настя сказала, що за кілька тижнів приїдуть її батьки та покликала мене знову в гості — познайомиться. Я сказала, що прийду.

Квартиру вони винаймали недалеко, можна сказати, ми жили в одному районі. Але на вулиці ніколи не перетиналися. Дізналася я від подруги про один магазин недорогого одягу, і вирішила сходити туди. Підходжу я до цього магазину і бачу, як молоді йдуть мені назустріч.

Видно, що з магазину – пакет великий несуть. Син, коли мене побачив – заметушився, ніби зовсім не радий зустрічі. Підійшли ближче. Почали розмовляти. Я мимоволі подивилась у пакет і побачила там дві пляшки міцного. Макс відразу почав виправдовуватися;

– Мам це до нас гості сьогодні прийдуть, відзначатимемо майбутнє весілля.
Мені це не сподобалось. У нашій родині міцні напої були під забороною, і син у мене, в принципі, дуже рідко пив. Я відвела сина вбік і говорю:

– У вас все в порядку? Як часто ви п’єте спиртне? Ти ж знаєш, моє негативне ставлення до цього. І як я за тебе переживаю, адже батько твій і дід спилися.

Син лише відмахнувся від мене і сказав, що все гаразд. Вирішила що треба з Настею переговорити.

Наступного дня, поки син був на роботі, я зателефонувала Насті й сказала, що зараз підійду до будинку. Потрібно поговорити. За пів години ми вже розмовляли біля під’їзду. Зазначу, що вигляд у неї був, м’яко сказати, не дуже, а перегаром несло так, що мене, як людину, що не п’є, трохи з ніг не збило.

– Загалом тема для розмови у нас з тобою така. Максу – пити не можна. Так, я розумію, раз на рік, у свята. Але я бачу, що зараз ви часто вживаєте. А у Макса погана спадковість.

Від його батька я тікала, як то кажуть, у чому на світ з’явилась, з сином під пахву, коли він у нетверезому чаді почав вчити мене життю і схопився за ніж. І дід у нього запійний був. Ти також хочеш?

Настя вислухала мене, сказала, що зрозуміла, і ми розійшлися. Думаю, якщо дівчинка не дурна – зрозуміє.

А я все не можу заспокоїтись, треба ж якось переконатися, що вони мене зрозуміли. Вирішила, в гості до них заявитись, без запрошення. Але щоб хоч трохи скидалося, що в мене є привід, зайшла в магазин і купила Максимові нову сорочку. Подзвонила. Кажу: «Макс відчини двері, я тут була не далеко, подарунок тобі купила». Стою, чекаю.

Пройшло вже понад 15 хвилин, нарешті двері домофона відчинилися, і на мене дивився опухлий син із заспаним обличчям та перегаром. Думаю все зрозуміло. Він одразу почав виправдовуватися, що вчора була п’ятниця і вони вирішили з Настею трохи розслабитись після важкого тижня. Зайшла до квартири. У Насті вигляд був не найкращий. У квартирі бардак, а по кутках я нарахувала 3 порожні пляшки.

Поки Макс поспіхом намагався навести лад і ставив чайник. Я підійшла до Насті та вирішила уточнити в неї, може, що я неясно сказала? На що отримала відповідь, що вони не залежні від міцних напоїв, а розслабитись після робочого тижня потрібно. Зрозуміла, що розмова безглузда. Сказала, що вже пора додому і попросила сина мене проводити.

Коли лишилися самі, я нагадала йому, як тікала від його батька і від чого пішов з життя дід. І якщо він не хоче закінчити своє життя в так, десь під мостом, то йому треба зараз же одуматися. Син насупився. Сказав: «гаразд» і пішов додому.

Тепер мені доводилося ненав’язливо контролювати молоду сім’ю.

Настав час знайомитись з батьками нареченої. Тільки я перетнула поріг квартири, мені стало все ясно. Син мій потрапив у погану компанію, і його треба рятувати. У сватів на обличчі було написано “Ми залежні від міцних напоїв”. Коли я прийшла, вони вже були напідпитку.

Подивилася на сина, підійшла ближче – тверезий. Думаю – добре. Настя дивиться на мене вовком, та теж не п’є. А свати одну за одною перекидають. І нас весь час умовляють: «випий та випий». Син тримається, та бачу, що хоче випити. А Настя не втрималася і з татком випила пару чарок.

Вони буквально за годину напилися так, що сваха пішла спати, а свекор вирішив мене душевними розмовами розважити. Я розмовляти відмовилася, встала та пішла. І сина за собою покликала. Я розуміла, що якщо він зв’яже життя з цією сім’єю – я його не врятую.

Поки ми спускалися сходами я вирішила приступити до важкої артилерії й натиснути аргументами.

– Ти подивися, по них же видно, що вони любителі випити й Настя, відповідно, теж. Як часто ви пили останнім часом? Я ж бачила, як у тебе очі бігали, ти хотів випити, і, якби не я, ти був би вже на рівні свата за рівнем сп’яніння. Максе, одумайся!

Я розумію, у вас кохання, але ти не залишишся нормальним у цій родині. Повертайся додому. Згадай свого батька, як він ще бігав до нас, коли ми розлучилися. Ти бачив його адекватним? Скільки ми викликали поліцію?

Син був чорніший за хмару. Сказав, що подумає.

І тут, за кілька днів, дзвінок у двері. Настя стоїть на порозі уся в істериці. Починає мені висловлювати, що Макс розлучився з нею і вигнав із квартири. Вона сипала на мене купу звинувачень, що це я винна, накрутила сина. А я нічого не чула. Боже, як я була рада! Я виховала хорошого сина з правильними моральними принципами. Я сказала Насті: «прощавай», і зачинили двері!

КІНЕЦЬ.