– Що сталося? На тобі обличчя немає, – Наталя з хвилюванням дивилася на подругу.

– Все нормально, – ледве стримуючи сльози і дивлячись у нікуди тихо озвалася Олена.

– Не хочеш – не кажи, – Наталка постаралася вимовити це максимально спокійно. – Тільки я бачу: щось не так. Чи я тебе перший рік знаю?

– Наталю, – слабким голосом попросила Олена. – Давай змінимо тему.

– Добре.

І Наталя почала розповідати останні новини: де була, що робила, кого бачила, які обновки купила. Олена слухала подругу, але наче не чула.

І раптом зовсім не доречно видала:

– Денис мене покинув, – і розплакалася.

Наталя терпляче чекала, коли подруга трохи заспокоїться. Знала: у такі хвилини краще не лізти під руку зі своїми голосіннями: треба дати людині виплакатися.

Хвилин за десять Олена затихла.

– Що означає «кинув»? – Обережно запитала Наталя. – Просто пішов і все?

– А цього мало? – Олена як маленька дівчинка витерла останні сльозинки.

– То може рано переживати? Побігає та повернеться.

– Ні, Наталю, не повернеться, – приречено зітхнула Олена. – Він до Тетяни пішов. Пам’ятаєш, я тебе з нею знайомила?

– В магазині? Що живе десь поруч?

Олена кивнула. Помовчавши, продовжила:

– Він, бачите, любить її. Вчора мене любив, сьогодні іншу любить. Влізла до нашої родини і все розтоптала. Розумієш? Все! Адже чудово знала, що Денис одружений, що має двох дітей.

– Вибач, але хіба це когось зупиняло?

– Але ж вона жінка! Повинна розуміти! Так ні: зруйнувала чужу родину! Їй що, інших чоловіків мало?

– Може, вона не знала, що він одружений?

– Допустимо. Спершу. Швидше за все, не припускала, що Денис мій чоловік. Адже так привітно усміхалася. Але потім дізналася! Чому не зупинила стосунки? Чому продовжувала зустрічатися?

– Стривай, Олено, – Наталя зупинила потік обурення подруги. – А чому вона повинна була припинити? Вона що, твоя подруга? Так близькі подруги часто чоловіків відводять. А тут просто знайома. І взагалі: мені здається, ти не про те думаєш…

– В сенсі?

– Таке відчуття, що саме Тетяна у всьому винна.

– А хто? – Олена здивовано підвела брови. – Якби не вона, він би мені ніколи не зрадив!

– Ти серйозно?

– Звичайно. Вона ще відповість за те, що завдала мені стільки переживань! Бумеранг ніхто не скасовував!

– А Денис?

– Що Денис?

– Він що, ні в чому не винний?

– Винен, звичайно, – на обличчі Олени одночасно промайнули любов і образа до чоловіка, – але він просто чоловік. Не будь цієї…

– Тобто ти хочеш сказати, що ця жінка без його згоди повела його з сім’ї?

– Ну майже, – промовила Олена дуже тихо, очевидно розуміючи в глибині душі, наскільки це абсурдно звучить.

– І жодних інших причин немає? Це точно? – Запитала Наталка.

– Що ти хочеш? – образилась Олена, – Ще скажи, що я сама у всьому винна!

– Ні, що ти? – у голосі Наталії пролунав сарказм, – жінки всього світу просто зобов’язані домовитися, що не крутитимуть романи з одруженими чоловіками. Адже саме це приборкає зради в корені.

– Смієшся?

– Звичайно. Я розумію: тобі важко, прикро, здається, що земля пішла з-під ніг. Ось ти й шукаєш винного. І знаєш, ти скільки завгодно можеш лаяти цю Тетяну останніми словами, тільки це не допоможе і легше від цього не стане.

Ось повір, вона твого Дениса нікуди без його згоди не тягла. В неї явно своя історія. А Денис усвідомлено тобі зрадив. І, найімовірніше, ні грама не шкодує про це. Він так вчинив, бо сам захотів. І причин зупинитись у нього не було. А така причина має бути! І не в коханці, а в тобі.

– Невже? Може, ти знаєш, чому він…

– Не знаю, але можу припустити, – зупинила подругу Наталя. – Я сто разів тобі казала: перестань йому служити і бігати за ним! Так ні: Денис те, Денис оце, Денис сказав, дозволив, заборонив. А ти де у всьому цьому?

– Ну, він же мій чоловік. Я повинна дбати.

– Не повинна. Точніше: ви обидва повинні дбати один про одного. А ти все для нього! Лише для нього! Навіть діти на других ролях. А тебе – так і нема. Ти тільки й робиш, що переступаєш через свої інтереси та відкрито демонструєш свою залежність від нього. Навіщо? Він пішов? Прекрасно! Займися, нарешті, собою! Стань вільною! Міняйся на краще! І не надумай кликати його назад. Тільки гірше зробиш. Змінишся ти, зміниться його ставлення до тебе. Ти ж не думаєш, що це кінець ваших стосунків?

– Не знаю…

– Повір, Оленко, коли Денис побачить тебе іншою, відчує твою силу та незалежність, він повернеться. І тоді ти вирішуватимеш, прощатимеш його чи ні. А поки що – заспокойся. Думатимемо, що робити далі

– Погана ти, Наталю, – усміхнулася Олена. – Я думала ти мене пошкодуєш, поплачеш зі мною. А ти… б.

– Я не погана. Просто все це вже проходила. Докорінно змінила свою поведінку після того, як мій мені зрадив.

– Твій? Ніколи б не подумала, – здивувалася Олена.

– Це було давно. Зараз він сто разів подумає, перш ніж зважитися на щось подібне. Тому що чудово знає: якщо піде на сторону, то з кінцями. Без варіантів.

– Таких, як ти не кидають.

– Раніше він так не думав. Гаразд, вистачить плакати. Пішли до клубу!

– В клуб?

– Ну так. Лови момент: чоловік у загулі, діти у бабусі. Саме час відірватися на повну!

– А пішли! – Розсміялася Олена, – тільки ніяких чоловіків!

– Само собою, – підморгнула Наталка.