Маю двоє синів. Старший женився давніше, молодший недавно.

Старший син живе поруч, уже двоє дітей. Я не пхаюся до них, чим можу помогаю.

Як треба сидіти з дітьми, я сиджу, щось на городі поможу, підкупити можу трохи одяг як треба.

Молодший женився недавно. Ми з чоловіком побудували хату, і вирішили, що хай молодята ідуть і живуть, ремонти ми закінчили, все нове.

До весілля син приводив майбутню жінку кілька разів.

З виду така собі дівчина як усі. Я нічого поганого про неї не можу сказати. Єдине, говірка дуже. Але я не звертала уваги, ну раз у людини такий темперамент, то хай їй буде.

Підготовка до весілля пройшла більш-менш добре. Правда вона вимагала то синіх квітів, то лімузин,то два торти.

Я робила так, як мені виходило, старалася прислухатися, але на вітер гроші не викидала. Хай їй батьки вибагають. Я собі знала своє.

Після того, як розʼїхалися всі гості і стихли гуляння, стали вони заселятися в будинок, який ми для них підготували.

Яке було моє здивування, коли вона сказала, що не має куди завезти речі, бо треба переробити ремонти.

Я з відвислою щелепою дивилася на неї і не розуміла, це жарт чи ні.

Вона почала мені розказувати, що ремонт зроблений без смаку, а їй хочеться щоб виглядало модно та стильно.

Що обої страшні, і ніхто зараз їх не клеїть.

Я просто пішла геть, щоб не починати сварку, бо була впевнена, що ця дівчина всядеться, і вдячно прийме те, що є.

Але чуда не сталося. На другий день я застала усі меблі в гаражі, і вона жваво здирала обої, які я ще недавно обирала в магазині.

Сина шкода, тільки женився, щасливий, закоханий. Я б вигнала ту дівку, і не дивилась навіть услід їй. Але ж моя дитина від цього тільки постраждає.

Що мені робити? Забрати ключі? Чи хай роблять уже що хочуть?

КІНЕЦЬ.