Добре, звичайно, що чоловік такий відповідальний старший брат, але мені здається, що він уже перегинає ціпок у своїй турботі про сестру. Він і так їй дуже допомагає.

Причому часто це відбувається на шкоду нашим рідним дітям, яким потрібна і увага тата, і якісь матеріальні блага, але вони цього не мають, бо в тата є молодша сестра.

Моїй зоввиці вже двадцять сім років, але чоловік з нею гасає, як з немовлям, яке саме нічого не може. Все, що вона попросить, він одразу біжить виконувати.

– Мені батьки все дали, а я маю все дати сестрі, – пояснює мені він.

А що йому особливо батьки дали? Тільки те, що він в університеті відучився, а потім вони загинули, а мій чоловік узяв собі на плечі виховання молодшої сестри.

Вона тоді ще в школі навчалася, чоловік оформив опіку та почав її виховувати. Потім вона поступила, так чоловік їй оплачував навчання, а коли вона закінчила, він залишив їй квартиру і сам переїхав на орендовану, тому що ми з ним тоді тільки почали серйозно зустрічатися, а їхати до мене йому здавалося ще передчасним.

Я не лізла до нього з порадами, вважаючи, що, за великим рахунком, він зробив правильно. Виховав сестру, дав їй освіту, правда, квартиру можна було б і продати, щоб кожному дісталися гроші на свій старт у житті, але як вирішив, так вирішив.

На цьому йому й зупинитися, але він продовжував у всьому допомагати сестрі. Вона після ВУЗу попрацювала півроку за фахом, потім вирішила, що це не її. Заявила, що хоче здобути іншу освіту.

Заочка нею навіть не розглядалася. Тільки очне. І брат її підтримував, адже на заочці яку освіту можна здобути? Так, один сміх.

Час, що залишився до вступу, вона готувалася, тобто не працювала. Брат їй за квартиру платив, їжу купував, одяг, ноутбук змінив. Аби сестричці жилося добре.

Я якось упустила момент, що друга освіта завжди платна. А якщо зовиця не працює, то хто платитиме? Знову брат. Вона ж буде на очному, та ще й без роботи вже скільки часу накопичень немає.

Ми тоді одружилися, моя бабуся поступилася нам своєю квартирою, а сама переїхала до батьків. Добре, що про оренду квартири не треба було думати.

Чоловік повністю утримував сестру ще майже чотири роки. Вона відучилася, отримала диплом і начебто навіть влаштувалася на роботу, що мене дуже тішило.

А через рік після того, як з нас упала освітня кабала, я завагітніла. Чоловік наче зрадів, а наче й ні. Сказав, що хотів у сестри в квартирі ремонт зробити, пора уже, але зараз з грошима буде складно.

Я тоді вперше психанула. Чому вічно звідкись виринає його сестра? Вона вже доросла дівчина. Квартира в неї є, освіти аж цілих дві теж є. Ось і працює вже сама. Хай сама собі живе.

У нас дитина буде, треба вже якось про свою сімʼю дбати. Чому треба жити з вічною оглядкою на сестру? Мені це вже конкретно набридло.

Чоловік ніби зніяковів, зрозумів, що неправильно відреагував на звістку про те, що скоро стане батьком. Інцидент зам’яли, вдали, що він нічого не говорив, а я не чула.

Я думала, що чоловік якось перегляне свою поведінку, зробить відповідні висновки. Ага, наївна! Він просто перестав піднімати цю тему до певного часу.

Виявилося, що я вагітна двійнятами, а це досить суттєвий удар і по бюджету сім’ї, і по нервах. Чоловік мене переконував, що все буде гаразд, ми впораємося, я намагалася тримати себе в руках. Навіть про його сестру думки з голови вилетіли.

Потім народилися діти, у мене життя закрутилося так, що я не пам’ятала себе, що там говорити про когось ще. Діти дуже неспокійні, я з ними божеволіла.

Чоловік казав, що затримується на роботі, щоби більше отримувати, і я йому вірила. Але потім з’ясувалося, що на роботі він лише у вихідні, а після роботи у будні він сам робив ремонт у квартирі сестри.

– Я вирішив, що так дешевше буде, але ремонт все одно потрібен, – виправдовувався він, коли я дізналася правду.

Я лаятись почала, а він мені “хто сестрі ще допоможе, якщо не я”. Помічник! А з дітьми не хочеш допомогти? Вже з ремонтом вона й сама розібралася б, а ось мені з дітьми допомога потрібна.

І так уже скільки років! Сестра, сестра інша, треба допомагати, а хто їй допоможе, я в неї один залишився. Втомилася слухати вже!

Нещодавно у пошуку браузера найшла запит на машини. Виявляється, зовиця закінчила автошколу, тепер брат їй машину підбирає. Хто платитиме, говорити треба?

І знову “мені батьки все дали, а я мушу все дати сестрі”. Батьки тобі дали машину? Ні. Вони й квартиру тобі не дали, у моїй живемо.

Натомість сестрі і квартиру, і ремонт, і машину. А скільки я ще не знаю? Набридло вже, сил немає. Таке відчуття, що ми з дітьми йому не сім’я.

Хотіла купити дітям снігокати до зими, так чоловік скандал закотив, що я на дурниці гроші витрачатиму. Мені здається, скоро він збере валізи та поїде до своєї сестри. Я від цього вже втомилася.

КІНЕЦЬ.