Віра сильно переживала з приводу можливого розпаду їхнього 3-річного шлюбу і все ще визнавала добрі якості Андрія, проте вона не могла змиритися з його ультиматумом. Віра відчувала себе загнаною в пастку.

Вона співпереживала Андрію, знаючи його виховання. Андрій, який виріс виключно під опікою матері, поки йому не виповнилося 30, завжди був центром її всесвіту.

Навіть після їхнього одруження мати зберігала свою владну присутність у його житті. Щоранку вона дзвонила, цікавлячись звичайними подробицями їхнього життя.

Квартира належала Вірі, тому вона часто запитувала себе про необхідність її щоденних візитів. Це постійне втручання, замасковане нескінченними порадами та материнською турботою про Андрія, почало дратувати Віру.

Подією, що особливо загострила напруженість, став майбутній ювілей свекрухи. Андрій та Віра планували відсвяткувати цю подію у ресторані, але свекруха висловила сильне бажання провести святкування вдома.

Коли подружжя зателефонувало, щоб привітати її вранці у день народження, вона відповіла агресивним зауваженням про те, що вони її не поважають.

Того дня її мовчання та невловимість стривожили Андрія. Стурбована пара відвідала її лише для того, щоб виявити, що з нею все гаразд, просто вона пішла на принцип.

Віра, відчувши, що нею маніпулюють, вирішила піти, але Андрій вважав за краще залишитися, захищаючи дії своєї матері.

Цей інцидент викликав серйозні розбіжності між подружжям. Андрій наполягав на тому, щоб Віра змирилася з постійною присутністю його матері в їхньому житті, поставивши її перед суворим вибором: саме так чи розлучення.