Наша сімейна динаміка завжди була дивною.

Батьки довгий час залишалися осторонь мого життя.

Мене це вже не турбувало, я звикла до їхньої байдужості.

Із чоловіком ми разом уже 25 років, у нас дві доньки.

Старша, якій 23 роки, вже переїхала та заручена. Зараз ми готуємось до її весілля.

Молодша дочка, 16 років, як і раніше, живе з нами.

Дивно, але мої батьки ніколи не виявляли інтересу до своїх онуків.

Моя мама няньчилась з нашою старшою дитиною тільки в окремих випадках.

Вони ніколи не дбали про нашу молодшу дочку.

Вона навіть не отримувала від них поздоровлень із днем народження.

Ця байдужість вплинула на її сприйняття їх: дочка сприймає мою матір як чужу людину.

Колись це завдавало мені болю, але згодом я змирилася з цим і почала жити далі.

Наразі наша молодша дочка захоплена своїм життям, готується до іспитів і навіть ходить на побачення.

Але мої батьки раптом почали виявляти до неї інтерес.

Вони, схоже, дивуються з приводу відстороненої поведінки своєї онуки, не розуміючи, що з їхнього боку це багаторічна емоційна відсутність.

Їхнє знову набуте прагнення до спілкування здається нав’язливим і відштовхує її ще більше.

Мене така несподівана зміна бентежить, а моя дочка вважає їхні дії надмірними.

Вона не хоче мати нічого спільного з людьми, які, на її думку, завжди були чужими.