Протягом 5 років спільного життя Сюзанна завжди пишалася своїм чоловіком. Віктор, у її очах, був хоробрим офіцером поліції, який щодня ризикував своїм життям заради безпеки міста.

Проте все змінилося одним холодним вечором, коли вона виявила пачку грошей та дивний паспорт у його ящику.

– Вікторе, що це? – здивовано спитала вона, тримаючи в руках паспорт на інше ім’я.

– О, це…

– Віктор сумів, – Сюзанно, присядь, нам треба поговорити. Він розповів їй, що насправді ніколи не працював у поліції. Весь цей час він був частиною великого злочинного угруповання,

і саме завдяки йому вони могли дозволити собі таке комфортне життя.

– Але чому ти не говорив про це раніше?

– Сльози наповнили очі Сюзанни.

– Я боявся втратити тебе, – відповів Віктор, – Я думав, що, якщо ти дізнаєшся, ти втечеш від мене. Наступні тижні були сповнені напругою.

Сюзанна намагалася зрозуміти, як вона могла так помилитися у своєму чоловікові. Віктор, у свою чергу, намагався довести їй, що він готовий змінити своє життя заради неї. Якось увечері Сюзанна сказала: – Ти обіцяєш мені, що кинеш цю справу?

– Так, обіцяю, – відповів Віктор, – Але мені потрібен час,

щоб піти і не завдати шкоди нашій родині. Незабаром Сюзанна зауважила, що за їхнім будинком спостерігають. Вона зрозуміла, що чоловікові настав час йти швидше, інакше їхні життя будуть у небезпеці.

– Вікторе, ти маєш піти, – сказала вона одного разу вночі.

– Я не можу залишити тебе одну, – заперечив він.

– Це єдиний спосіб урятувати нас обох. З цього моменту їхні життя розійшлися. Віктор пішов, а Сюзанна залишилася сама, намагаючись почати все спочатку.

Незважаючи на всі труднощі, вона завжди пам’ятала про те кохання, яке пов’язувало їх, і вірила, що якось вони знову будуть разом.

КІНЕЦЬ.