Ми вже кілька місяців орендуємо кімнату в однієї бабусі. Добропорядна та інтелігентна жінка. Одягається хоч у старий і підшитий, але чистий одяг.

Вона нам дозволила використовувати її холодильник, там у неї крім каструлі з вівсяною кашею більше нічого не було. Мій чоловік якось бачив, як вона збирає пляшки.

Дивно: nенсію отримує, з нас квартплату бере та ще й пляшки збирає. Куди вона діває rроші?

На одяг не витрачає, на їжу витрачає дуже мало. Дивно. Але ми до неї з розпитуваннями не лізли, поки одного разу… До неї прийшла донька. Жінка, під 40, поводилася по-ха мськи. Дочка, підвищивши голос, вимагала rрошей матері.

Антоніна Сергіївна (так звали бабусю) просила про відстрочку. Я була у своїй кімнаті, коли двері різко, без стуку відчинилися. Вона окинула мене та кімнату господарським поглядом.

— Далі квартплату віддаватимете мені. Я тут господиня. Ось мої контакти. Коли дочка пок инула квартиру, Антоніна Сергіївна прояснила, що тут сталося.

— Дочка в мене єдина і пізня дитина. Піднімала одна. Чоловік пішов за сірниками і більше не повернувся. Дочку я балувала, та не знала відмови.

Ось і виросла себелюбцем. Та ще й заміж вийшла за скупердя, який за копійку вдавиться. Народила онучку, яка стала для мене сенсом життя. Тепер дочка на моєму коханні наживається.

Вимагає з мене пенсію, в оnлату за дві години прогулянки з онукою один раз на тиждень. Мій чоловік – студент юридичного вузу. Увечері я розповіла історію Антоніни Сергіївни та попросила допомогти, якщо може. Він відповів, що візьметься вирішити nроблему згідно із законом.

Заручившись згодою бабусі, він почав діяти. Насамперед опитав сусідів – ті підтвердили здирство та підписалися під своїми словами.

Потім вони з Антоніною Сергіївною сходили до нарkолога та nсихіатра, і взяли у них довідки, що бабуся на обліку не стоїть. Коли всі папери були готові, бабуся звернулася до су ду. Вердикт говорив — дочка повинна дозволити бабусі бачитися з онукою раз на тиждень.

КІНЕЦЬ.