Останній годинни я перебуваю в тихому шоці. Навіть не знаю як поводитися і що думати. Думки в голові розбігаються і застрибують одна на одну.

З чоловіком ми знайомі лише два роки. Можливо, те, що трапилося між нами, називається коханням з першого погляду. Я в таке, якщо чесно, не вірю. Просто з першої зустрічі нам обом стало зрозуміло, що ось із цією людиною поруч неймовірно добре та комфортно.

У чоловіка і в мене до цього був досвід стосунків. Нам обом уже під тридцять, тож це точно не рожеві окуляри. Швидше такий збіг можна назвати везінням. Через чотири місяці після знайомства ми вже йшли до РАЦСу, щоб зв’язати себе узами шлюбу.

З майбутніми свекрами мене теж познайомили досить швидко. Через два тижні після першого побачення я сиділа на кухні у батьків свого майбутнього чоловіка і пила чай із тортом.

У мене був деякий досвід спілкування з мамами хлопців. Але моя майбутня свекруха залишала себе надзвичайно приємне враження. В міру дбайлива, із почуттям гумору, господарська.

Зрозуміло, що немає людей, у яких не було б дивно або хоча б особливостей характеру. Але я ось навіть жодної негативної риси характеру свекрухи не згадаю. Таку, щоб із явним негативним відтінком.

Враховуючи все це, коли ми стали цього року збиратися в нашу першу спільну відпустку, я не заперечувала, коли чоловік запропонував залишити ключі його мамі.

Справа в тому, що у нас є акваріум із рибками. На вибагливіших у догляді вихованців ми не наважилися, а якусь живність хотілося. Ось ми й купили собі акваріум. Завели кілька видів риб, встановили повітряний компресор.

Акваріум у нас уже майже рік і жодного разу з ним жодних проблем не було. Довше, ніж на пару днів, ми поки що з чоловіком нікуди не виїжджали. Збирали на відпустку. А торік у нас взагалі відпустки не співпали. І ось – відбулося!

За рибок ми переживали. Кожна з них має ім’я та свою історію. З дому ми виїжджали на одинадцять днів. Стільки без їжі мало хто протягне. Тому й було ухвалено рішення попросити когось із друзів чи рідні приходити хоча б раз на два-три дні, щоб годувати наших вихованців.

Я хотіла попросити про послугу свою хорошу подругу. Вона на роботу їздить щодня через вулицю від нашого будинку. Але чоловік вирішив попросити свою маму.

Свекруха працює зараз неповний робочий день. Після третьої вона вже зовсім вільна. Могла б приходити хоч щодня. Поговорили з мамою і вона з радістю погодилася.

Я й уявити не могла, чим це обернеться! Протягом відпустки ми кілька разів телефонували. Свекруха навіть якось надсилала нам фотографії наших рибок на підтвердження, що з нашими улюбленцями все добре.

А коли ми повернулися, з’ясувалося, що мама чоловіка випрала наші куртки та вітровки. Здавалося б, випрала і дякую їй за це. Але, по-перше, її про це ніхто не просив. А, по-друге, у чоловіка у внутрішній кишені вітровки лежало посвідчення водія, посвідчення з роботи та службова перепустка.

Всі ці офіційні папірці перетворилися на похмурі безбарвні ганчірочки. Це ще добре, що найважливіші документи ми з собою брали. Вони залишилися недоторканими.

Я коли прізвище після заміжжя міняла хапнула цій бюрократії на повну. Щоб замінити повністю всі документи мені знадобилося майже два місяці. І повертатися у всі ці місця точно не хочеться більше ніколи.

Завдяки моїй історії чоловік собі мабуть чітко уявив, що йому доведеться пережити. Як підсумок – не стримався і накричав на матір. Я навіть сказала б, не накричав, а, швидше, суворо відчитав.

Свекруха відразу почала плакати і говорити, що вона хотіла якнайкраще. Називала нас невдячними. Адже ми її просили про допомогу, а замість спасибі бідна жінка отримала тільки крик.

З одного боку, я навіть думаю, що чоловік трохи погарячкував. З іншого – мені стало трохи страшно. Раніше свекруха у нас вдома за подібними справами не була помічена. Шкафами не лазила, а в прання так і поготів.

Документи ми з чоловіком звичайно відновимо. З мамою, гадаю, чоловік теж згодом помириться. Але слова свекрухи про те, що «ми не цінуємо її турботу», міцно застрягли в моїй голові.

Тепер думаю, що ніколи в житті не попрошу маму чоловіка наглядати за рибками. Краще вже друзів просити. Ось навіщо свекрусі треба було лізти з цим нікому не потрібним пранням?!

КІНЕЦЬ.