У жовтні минулого року я вийшла заміж за чоловік, потім трохи згодом дізналася, що чекаю дитину. Це не був шлюб із зальоту, ми домовилися про те, що розпишемося, якщо все підтвердиться та відбудеться.

Справа в тому, що до цієї новини у мене була нав’язлива думка про те, що я не можу мати дітей (з медичної точки зору це було нічим не обумовлено), і я просто хотіла перевірити, чи я здатна мати дітей у свої 24 роки.

Загалом, все підтвердилося, заміжжя теж відбулося, дочка з’явилася, але в голові у мене весь цей ланцюжок досі не вкладається. Мене страшенно обтяжують мої материнські обов’язки, є постійний страх, що я зроблю щось неправильно, до того ж не залишають думки про те, що взагалі дарма я все це затіяла.

Я не відчуваю себе ні дружиною, ні матір’ю, мені хочеться прокинутися і усвідомити, що мені років 15 і треба йти до школи, а все моє «доросле» життя мені наснилося.

Я сподівалася, що поява дитини не тільки розвінчає в моїй голові міф про те, що я не можу мати дітей, але й принесе якийсь сенс у моє посереднє життя, яке полягало в роботі, яка не подобалася та зустрічах з подругами за келихом якогось напою.

Я чула і раніше про те, що дітей треба заводити, коли ти готовий поділитися з ними своїми знаннями, мудрістю і просто щастям, яке ти відчуваєш від перебування в цьому світі. Але з роками «щастя» ставало дедалі менше, а думка про те, що не можу мати дітей ставала все нав’язливішою.

І я побоялася, що якщо не спланую дитину в 25 років, то дітей не буде ніколи. Тепер я сиджу в декреті, чоловік працює, з дитиною мені допомагають родичі, але почуваюся ще гірше, ніж до появи дочки.

Тобто сенс у моєму житті не тільки не з’явився, а стерся ще більше, адже всі дні з дитиною схожі один на одного. І я не бачу себе поруч із дорослою дочкою, мені здається, що мене не стане раніше, ніж вона піде до школи.

Адже ці думки переслідують мене років із 15, тобто з моменту, коли треба починати включати голову і дорослішати, чого я так і не зробила. Не знаю, для чого я все це написала, не шукаю конкретної поради, хотілося просто виговоритися.

Може, хтось має аналогічну проблему після появи дитини. Те, що треба бути сильною, я знаю, але це знання ніяк не допомагає.

КІНЕЦЬ.