Віра Іванівна повернулася додому та несподівано для себе виявила, що її син Діма приїхав у гості.

Зважаючи на те, що Діма вже два роки жив окремо зі своєю дружиною, бачити його у себе вдома, особливо у будній день, було незвичайним видовищем.

Коли почався материнський “допит”, Діма неохоче зізнався, що пішов від дружини Олени після розбіжностей щодо домашніх обов’язків.

Він вважав, що, як жінка, Олена має справлятися з домашніми обов’язками сама, адже він втомлюється на роботі.

Віра була одночасно здивована та розчарована цією архаїчною точкою зору.

Вона нагадала Дімі, що в неї з чоловіком завжди були спільні обов’язки як на роботі, так і вдома, без будь-якого поділу за ознакою статі. Коли розмова розгорілася, приїхав батько Діми і був одразу ж поінформований про ситуацію.

Як і Віра, він також розкритикував позицію Діми, наголосивши на важливості взаємної підтримки у шлюбі. Батьки виступили єдиним фронтом, продемонструвавши Дімі свої гармонійні відносини, в яких вони поділяли завдання та відповідальність.

Батько Діми порадив йому відмовитися від своїх помилкових переконань і негайно помиритися з Оленою, наголосивши на суті партнерства у шлюбі.

Спостерігаючи за своїми батьками, Діма відчув себе не у своїй тарілці та усвідомив свою помилку.

Хоча спочатку він шукав підтримки у своїх батьків, але в результаті він залишив їхній дім, розуміючи справжнє значення партнерства та необхідність будувати такі ж гармонійні стосунки, як у них.

КІНЕЦЬ.