Моя донька рік тому поїхала поїхала в Чехію з двома дітьми. Олена моя розлучена вже 3 роки, сама без чоловіка жила.

А потім вирішила таки шукати своє щастя за кордоном, тим паче, що вдома було неспокійно дуже.

Спочатку все добре було в нашої доньки. вона непогано влаштувалася, діти в школу пішли, а вона шукала підробітки усякі.

Загалом Оленка наша задоволена була, каже, що влаштувалася добре, ще й соціальні виплати отримує там, тому планувала влаштувати своє життя за кордоном.

Ми майже щодня з нею по телефону розмовляли, вона все нам з батьком розповідала, онуків показувала по відео.

Загалом, майже кожен вечір ми спілкувалися по телефону, донька мені розповідала про закордон, а я їй – про наше життя.

Та потім якісь проблеми у неї почалися на тій роботі. Стала менше заробляти і допомогу цього літа в Чехії врізали дуже, і перестали оплачувати моїй доньці житло.

Ледве моя Оленка кінці з кінцями зводила, сказала, що ілюзії її розвіялися, і вона більше не хоче жити за кордоном, а планує повертатися додому.

Єдине, що донька дуже хвилювалася, що йде зима, і ми можемо сидіти без світла, і без тепла, буде холодно, в нашій школі навчання онлайн, немає укриття.

Тому донька стала просити мене, щоб я приїхала до неї, ми зиму разом будемо жити за кордоном, їй легше буде, вона зможе кращу роботу знайти, а я дивитимуся за дітьми і ще й сама зможу знайти якісь тимчасові підробітки.

Олена казала, що так усім дуже добре, а ми ще й трохи заробимо грошей до весни. Коли повернемося додому, то буде вже гарна сума в кишені, а там вже й вдома можна працевлаштуватися.

Я зібрала речі і поїхала, адже дуже хотіла допомогти своїй доньці і внукам.

Трохи легше стало Олені, ми обоє якось крутилися, хоча дуже непросто на чужині жити. Я цього б ніколи не зрозуміла, якби не опинилася тут.

Але гріла одна думка – скоро ми повернемося додому, ще й гроші матимемо на перший час, адже вдома такої суми нам не заробити.

А нещодавно дізналася від куми, що мій чоловік вже тиждень вдома не ночує, а в своєї колежанки з роботи живе.

У них роман.

Я дуже здивувалася дзвоню Миколі, він не бере телефон. Я не можу зрозуміти, що відбувається. Він мені лише одне повідомлення написав, що іншу знайшов, а зі мною хоче розлучитися.

Моя родина нічого не знає, адже чоловік нікому нічого не говорив.

Я тепер не знаю що мені робити. Доньку не можу покинути ні на день, бо вона залишиться без хорошої роботи, а роботу тут зараз дуже важко знайти.

Чи їхати додому до чоловіка? Та чи варто бігти за людиною, яка не цінує тебе?

Я розгублена. Як тут бути?

КІНЕЦЬ.