Давно захоплююсь містикою та зачитуюсь загадковими історіями. Мама з бабулею свого часу розповідали про свої зустрічі з домовиком.

У правдивості сумніватися не доводиться, тому що мама містику не любить і вірить лише в те, що бачила на власні очі. Я ніколи з дивними явищами не стикалася до одного дня.

Сталося це кілька років тому, коли я їхала поїздом, повертаючись до Києва. Все йшло своєю чергою, словом — звичайна поїздка. Почитавши книгу, я заснула на другій полиці.

А серед ночі прокинулась із відчуттям дикого страху. Хочу розплющити очі, дернутися, рота відкрити, але не можу. І таке відчуття, що напало на мене щось важке, як паралізувало. І тільки шуми, як шепіт якийсь над вухом.

Пишу зараз нормально, але за спогадами було дуже страшно! Перша думка на думку спала, що може це домовик?Пізніше зрозуміла, що це марення.

Що йому робити у вагоні поїзда? Начебто за відчуттями схоже. Намагаюся молитву почати читати, а нічого не виходить, навіть у думках.

Наче слова блокуються. І тоді на думку спало, що в домовика запитують: «До добра чи худого?» – І він відповідає і відступає.

Я й спитала. У відповідь почула таке з шипінням і свистом — «До лиха…», і весь тягар від мене почав відходити, а відповідь віддалятися. Здобувши здатність рухатися я, тремтячи, підвелася, озирнулася, і, не помітивши нічого дивного, змусила себе заснути.

Що цікаво, «худа» так і не сталося. Принаймні нічого я не пригадаю. А може все так тому, що наступного ранку, згадавши події, а особливо «відповідь» на мене накотив такий жах, що я весь наступний день молилася і просила всі небесні сили відвести лихо, якщо таке є.

Загалом досі не можу зрозуміти, що це було. Домовик це бути не міг за визначенням. Вони мешкають лише у житлових приміщеннях, а не у вагонах поїздів.

Привид? Сутність? А може, сонний параліч? Здалося? Хоча дуже все реально було для такої фантазії і мені все-таки не 5 років. Можливо, хтось із читачів із таким стикався?

КІНЕЦЬ.