Ірина готувалася до майбутнього весілля своєї дочки, яке повинно було бути скромним через їхнє фінансове становище. Недавнього суботнього вечора обидві сім’ї зібралися за столом, щоб обговорити бюджет весілля та приготування до нього.

Серед сміху та ностальгії вони вирішили провести просту церемонію у РАГС-і, за якою було б масштабніше святкування у сільській місцевості для великої родини та друзів.

Проте тема сукні нареченої стала предметом спекотної суперечки. Наречена відкинула ідею традиційної білої сукні; мати нареченого пропонувала взяти сукню напрокат.

Ірина була категорично проти цих ідей, і розповіла спогад зі свого дитинства.

Ще коли Ірина навчалася у шостому класі, у її школі була організована святкова дискотека. Всі дівчатка були в захваті від своїх нарядів, особливо Олька, яка завжди мала найгламурніші сукні.

Ірина, вихідець із скромної родини, не мала спеціального одягу для цього заходу. Мати Ольки, тітка Валя, подарувала Ірині одну зі старих суконь своєї дочки.

Коли обидві матері були близькими подругами, Ірину та Ольку поділяло суперництво. У ніч дискотеки Ірина була надзвичайною, хоч і прийшла в старій сукні Олі.

Сама Оля, почуваючись ущемленою, публічно зажадала від Ірини зняти сукню, що призвело до принизливого моменту для всіх присутніх.

За годину Ірина повернулася на захід у своїй шкільній формі, поклявшись ніколи не носити одяг, який хтось носив перед нею. Цей дитячий досвід сформував переконання Ірини та вплинув на її рішення щодо весільної сукні доньки.

Того ж вечора вона замовила ексклюзивну сукню для своєї дочки, подбавши про те, щоб весілля було незабутнім і радісним для всіх.

КІНЕЦЬ.