Через два місяці після смерті діда, Іван відчув всю тяжкість його відсутності.

Життя з дідом після служби в армії захистило його від фінансових труднощів.

Його батьки важко зводили кінці з кінцями на скромній роботі.

Дід завжди сподівався, що Іван одружиться, але не дожив до цього.

Тепер, коли Іван готувався зробити пропозицію Оксані, його турбували питання фінансування весілля.

Знайомство з її батьками лише посилило його побоювання.

Він відчував необхідність відремонтувати трикімнатну квартиру, що дісталася йому у спадок, до весілля, але коштів не вистачало.

Прибираючи квартиру і згадуючи дідові слова про цінність інструментів, Іван натрапив на коробку.

Усередині лежала записка: «Єдиному онукові на весілля!».

Під нею лежала значна сума у гривнях, доларах та євро.

Приголомшений, він відразу зателефонував Оксані і запропонував зареєструвати шлюб наступного дня.

Пізніше він здивував своїх батьків новиною про весілля та подарував їм гроші.

Після весілля подружжя відвідало цвинтар, постояло біля нового пам’ятника на могилі діда.

– Дякую тобі, дідусю, – сказав Іван, представив свою дружину Оксану і зізнався у тому, що їх пов’язує непорушний зв’язок та подяка до старого.

КІНЕЦЬ.