В моєї подруги скоро буде весілля. Ну як весілля? Кафе на 10 чоловік і фотографа замовили. Світлана каже, що зараз не час веселитися, гучного святкування не хочуть. Але свекруху свою майбутню подруга кликати не хоче і я дуже здивувалася, коли дізналася причину
І якщо є на світі людина, яка мене дуже не любить – так це моя майбутня свекруха, – поділилася зі мною моя подруга. – Ось якось не склалося зовсім у нас ще з першого дня, на жаль. Ну так, я, напевно, не подарунок для неї виявилася: приїжджа, з бідної сім’ї, на цілих три роки, як каже матір чоловіка, старша за її сина. Але ж і він чомусь теж кращу нікого не знайшов для себе.
Моя подруга Світлана познайомилася з Олегом на роботі, і довгий час молоді люди просто зустрічалися, багато спілкувалися і проводили часу разом.
Відносини складалися у них досить таки непросто: Світлана все ніяк не могла повірити в їх серйозність.
Проте рік тому вони стали жити разом, а недавно подали заяву в РАЦС, і через кілька тижнів у них відбудеться весілля, вже дата наближається.
– Весілля буде дуже скромне, – розповідає мені Світлана.
– З розкоші передбачається лише один фотограф і простеньке кафе на десять чоловік, адже часи зараз не ті, не дуже хочеться святкування того, щиро кажучи.
Крім нас і свідків, прийдуть мої мама з татом, сестричка зі своїм чоловіком – ми добре спілкуємося, чоловіки потоваришували. Ще буде моя подруга з селища і шкільний друг Олега – чесно кажучи, давно хочемо їх познайомити!
Теоретично вони дуже підходять один одному. Раптом у них щось вийде, будемо дуже раді, з них вийде хороша сім’я, а це добре, коли люди одне одного знаходять.
– І все, більше нікого не буде? Зачекай. Я правильно розумію? Виходить, з боку нареченого буде тільки свідок та шкільний друг твого Олега? А як же батьки твого майбутнього чоловіка?
– У нього тільки мама одна, – знизує плечима Світлана.
– І його мати – це остання людина в моєму житті, яку я б хотіла бачити на своєму власному весіллі. І Олегові я так і сказала – можеш ображатися на мене за це, але я категорично проти присутності на нашому весіллі твоєї мами.
– І що Олег твій? Образився на тебе?
– Олег мій, як виявилося – досить таки розсудлива людина, він і сам розуміє, що я правду говорю і маю рацію в цьому. Якщо його мати приїде на весілля, нічого доброго з того не вийде зовсім. Вона просто зіпсує нам цей день, вона дуже не любить мене.
– Невже все дійсно так погано, виходить, у тебе з нею складається? У неї все-таки єдиний син одружується. Може, все-таки варто було її запросити? Мабуть у присутності родичів нареченої вона буде нормально себе поводити, адже зовсім чужі люди поряд?
– А навіщо мені це треба, в своє свято сидіти весь вечір як на вогні і чекати, чи не скаже вона що-небудь погане? Весь день хвилюватися мені.
Свекруха майбутня за стільки часу знайомства жодного разу не назвала Світлану по імені, кажучи про неї синові «ця твоя, як її там», в очі не дивиться, відповідає сухо і без бажання.
Зустрічі з нею Світлана вже звела до нуля, спілкування в принципі теж: до своєї мами в разі потреби Олег їздить завжди один.
При звістці про те, що син одружується, свекруха влаштувала справжній скандал.
– Щось вона таки зробила!, – сердито говорила мені не раз мати Олега, та й людям також – Інакше він би хіба одружився на ній?
Але Світлана запевняє, що Олег одружується з нею зовсім не тому. У них хороші теплі стосунки, любов і взаємна підтримка. Вони рік прожили разом, випробували себе як пара, підходять одне одному і вирішили далі йти по життю разом.
Але майбутня свекруха моєї подруги ніяк заспокоїтися не може, не хоче змиритися з тим, що у неї буде така невістка і все.
Правду кажучи, Світлана спочатку намагалася знайти з мамою майбутнього чоловіка спільну мову, але, побачивши, що все марно, зовсім опустила руки.
Сказала, що й так і так вона буде поганою для матері чоловіка завжди, щоб вона не робила, тому більше часу на неї витрачати не буде. А свекруху на весілля теж запрошувати не буде, вона не заслуговує на те.
А я вважаю, що вона помилку робить. Якби не було в житті, але ж вона мама! Хіба не так?
КІНЕЦЬ.