Денис стояв біля РАГСу і чекав на свою наречену Ларису. Але вона так і не з’явилася, і потім він дізнався, що вона втекла з іншим.

Через кілька місяців Денис знову пережив горе, коли інша жінка, Валерія, розірвала їх заручини.

Збентежений нещастями, що повторюються, Денис поїхав у відпустку, щоб розвіятися, але і сам здивувався від того, що там сталося. На пляжі він врятував хлопчика.

Вдячна мати хлопчика Діана зблизилася з Денисом, і за кілька місяців вони з сином переїхали до нього. Але коли він зробив їй пропозицію, вона почала вагатися.

Через роки дядько Федір покликав Дениса до села, де з ним хотів поговорити старий Михайлович.

Старий зізнався, що прокляв сім’ю Дениса після того, як наречений його дочки, батько Дениса, покинув її. Прокляття, призначене лише для батька Дениса, поширилося і на Дениса.

Шукаючи спокути, Михайлович вибачився. Денис вибачив, сподіваючись, що прокляття ослабне.

Повернувшись до міста, Денис відвідав церкву і вже за кілька тижнів після цього зустрів Дашу. Вони одразу покохали один одного, одружилися, і у них народилися двійнята.

Розмірковуючи про свою подорож, Денис зрозумів, наскільки велика сила віри та сила прощення.

А може, все-таки краще нікого не проклинати і не кидатися отруйними словами, щоб потім не мучити інших і не страждати самому?! Навіщо брати гріх на душу?