Коли ми познайомились з Олесею, вона жила лиш з бабусею. Батько поїхав на заробітки, та не повернувся, а матері скажімо так, було не дуже цікаво до долі своєї доньки. Жили вони з бабулею не дуже багато, але на саме необхідне вистачало.

Коли ми одружились, я переїхав до їхнього дому. Бабусі потрібна була допомога по господарству, та й пів будинку пустого залишалось.

Ми зробили ремонт, купили нові меблі, бабуся була щаслива. Давно хотіла його зробити, проте коштів ніяк не вистачало. Жінка хоч й була в літах, проте виглядала гарно, була повороткою та веселою. Жили ми весело та дружно.

Ось одного дня, у воротях я помітив чоловіка, який намагався відкрити замок.

—Ти хто такий?! Обкрадати серед білого дня здумав?!

-Та ти за кого мене маєш, пуцьвірінку?! Я тут живу, тобто жив! Дім це мій!Відкрий двері, дай в двір зайду.

Я був спантеличений, тому пішов до бабусі, запитати чи вона його знає. Жінка вийшла на подвір’я, глянула в сторону воріт. Лице її вмить змінилось.

—Ти що тут забув, любий мій зятьку? Згадай, що тебе дитина є, та вирішив додому повернутися? Не пройшло й двадцяти років. Блудна ти душа!

-Теще, любонька, впустіть додому, поговоримо. Я вам все розповім.

З будинку вийшла дружина, було видно, що приїзд батька не припав їй до душі. Сказала впустити, не чужий же ніби… Чоловік зайшов у двір. Всім своїм виглядом намагався показати, як же він за нами сумував. Навіть за мною, яка різниця, що в родині я з’явився не так вже й давно.

—Чого тобі потрібно, кажи відразу, не тягни кота за хвоста.

Теща явно не хотіла бачити його в себе вдома. Я цілком її розумію. Поїхав собі геть, залишив дружину з дитиною, а сам спокійно жив, насолоджувався життям, ні про що не хвилювався.

-Та ось заскучав я за вами. Повернутись додому хочу, знайти роботу та жити зі своєю родиною, як раніше. Пустите?

—Як раніше не вийде. Тобі раніше потрібно було думати, коли поїхав від родини, та не повернувся. Ти хоч уявляєш, як ми тут жили? Кожну копійку рахували, боялись зайве витратити!

Негіднику. Навіть не просися. Йди, звідки прийшов, шукай свою любу дружину, та живіть разом. Ви підходите один одному, як ні хто інший. Не дивно, що доля вас звела!

Чоловік ще деякий час сварився з тещею, проте все було марно. Жінка була мов кремінь, перегнути її слово було неможливим. Коли сварка почала набирати оберти, я вирішив втрутитись.

Взяв за шкірки свого тестя, та просто викинув за межі двору. Той ще деякий час молотив кулаками по воротях, потім змирився, та пішов геть. Знайомство з тестем пройшло досить таки колоритно…

Навіть не можу уявити, як буде з тещею. Коли я повернувся до будинку, Олеся плакала. Мені стало так шкода її. Почувався негідником, що викинув її батька з дому.

—Вибач, я не мав собі такого дозволяти

-Ні-ні, все добре.

Ти все правильно зробив. Я плачу не через тебе, а через те, які в мене батьки..

КІНЕЦЬ.