Чоловік єдиний син у сім’ї та після того, як не стало його батька, йому тоді було 14 років, мати почала жити тільки для нього. Вона його дуже любила, завжди працювала на двох роботах, щоб забезпечити йому гідне життя.

Євген не виріс, як не дивно, егоїстом, закінчив університет, став добре заробляти, заборонив матері працювати, повністю став забезпечувати сім’ю сам. Навіть кілька разів намагався відправити маму до санаторію, щоб відпочила, але вона не погодилася під приводом, що не залишить його одного.

Йому ж треба і сніданок вчасно приготувати, і одяг випрати і погладити, як він без нього. Скільки він не намагався довести їй, що впорається сам, мати так і не поїхала нікуди.

Одружився Женя у 34 роки, бо жодна з дівчат, з якими він зустрічався, йому не підходила, так говорила йому мама. Він не став їй суперечити, щоб не засмучувати, бо відчував, що у боргу перед нею.

Коли він познайомив мене з нею, вона поставилася до цього спокійно, оскільки, мабуть, зрозуміла, що не може її син залишитись сам, коли її не стане. Але я знала, що вона не схвалює вибір сина, міг би краще знайти.

Жити стали разом, хоча я маю свою квартиру, але Женя нізащо не погодився переїхати з дому і цим образити маму. Але я не можу відчувати себе тут господаркою.

Коли сказала чоловікові, що хочу зробити ремонт у нашій кімнаті та поміняти меблі, він сказав, що спочатку потрібно спитати у мами. А я вже й кутову тумбочку під телевізор замовила з потрібними параметрами, якраз дуже підходить до нашої невеликої кімнати.

Але тепер чекаю, чи дозволить свекруха. Ставлення до мене з боку свекрухи, на перший погляд, нормальне, але вона нізащо не дозволяє чоловікові їсти те, що я приготувала, наголошуючи на тому, що він звик до того, що готує мама.

Я спочатку ображалася, але згодом змирилася і почала готувати тільки собі, бо свекруха одного разу сказала, коли я взяла пиріг, який вона спекла, що це тільки для Жені. Чоловік розуміє, що це ненормально, постійно перепрошує, просить потерпіти, може мама змінить своє ставлення до всього, але я переконана, що такого не станеться.

Що робити, не знаю, іноді хочеться все кинути та переїхати до себе, а чоловік нехай вирішує, з ким жити, з мамою чи зі мною. Але я його люблю і десь у душі розумію його.

КІНЕЦЬ.