Ми знайомі з Вовою давно, ще з часів навчання у школі. Потім поступили вчитися до різних університетів і довгий час не бачилися. І ось одного разу зустрілися у компанії спільних друзів.

Володимир раптом виявив до мене непідробний інтерес, хоча в школі не помічав зовсім. Слово за слово, зустрічі в кафе, побачення ми почали зустрічатися. Пізніше з’їхалися і почали жити у моїй квартирі.

— Чому ти витрачаєш стільки грошей на косметику? Це ж просто марна трата грошей. Бачив я ціни на ці баночки та тюбики у магазині. Маленька банка крему стоїть, як крило від «Боїнга».

– Я сама заробляю ці гроші. З великими труднощами, між іншим. І я можу розпоряджатися ними як мені подобається. Ти ж свої гроші витрачаєш на всяку нісенітницю для риболовлі і навіть чай купуєш за шалені гроші.

– Чай, між іншим, я купую нам. Я ж не винен, що ти чорний чай зовсім не п’єш. І взагалі, мені здається, що ми могли б краще використати ці гроші на щось важливіше. Наприклад, про іпотеку задуматися чи машину купити.

— Ми живемо у моїй квартирі, навіщо нам інша житлова площа? Тут цілком затишно та просторо. І запам’ятай, моя зовнішність для мене дуже важлива, я хочу почувати себе доглянутою. Це не тільки питання про косметику, а й про моє гарне самопочуття.

— Я відчуваю, що ти зовсім не зважаєш на мою думку і не думаєш про наше спільне майбутнє.

– Вова, це не так, – здалася я і обняла хлопця.

Він похмуро глянув на мене і пішов на кухню. Мені навіть на хвилину стало соромно, що я справді стільки витрачаю на всі ці баночки. Та й парфумерії накупила надто багато. Не встигаю ці п’ятдесят флаконів використати. Я вирішила обговорити це питання зі старшою сестрою.

З Тамарою ми зустрілися наступного дня у кафе. Взяли собі по філіжанці каву, і я розповіла сестрі про свої проблеми.

— Ну, він пропозицію тобі зробив хоча б?

— Ні, але я так чекаю цього моменту. Ми разом живемо вже рік. Щоправда, бюджет і досі роздільний. Мені це так дивно та незвично. Пам’ятаєш, що у батька з матір’ю завжди гроші були спільні?

– Звичайно пам’ятаю! – Усміхнулася сестра.

І ми обидві засміялися, згадавши, як потихеньку брали з їхніх спільних грошей трохи собі на нову ляльку чи жуйку. Але виросли ми обидві саме з розумінням, що якщо сім’я, то всі гроші — спільні.

— Може, я правда надто багато витрачаю? — сумніви не лишали мене навіть до кінця розмови з сестрою.

– Ну, зрештою, ти ж і для нього намагаєшся, – спробувала пожартувати Тома, – щоб бути найкрасивішою та вічно юною.

— І для нього теж, — погодилася я, вирішивши використати цей аргумент у подальших суперечках із Вовкою.

Повертаючись додому, я побачила Вову біля під’їзду. Він з кимось розмовляв телефоном і не бачив мене. Я потихеньку підійшла до нього ззаду і вже хотіла його обійняти. Як раптом почула, про що він говорить із невідомим мені співрозмовником.

— Ну, припини! Потерпи ще трохи! Не збираюся я з нею одружуватися. Думаю, в цьому не буде потреби. Ось зараз машину купимо, на мене оформимо і я під якимось пристойним приводом з нею розлучуся. Машину потім продамо і ці гроші як початковий внесок на іпотеку використаємо. Отоді й одружимося з тобою, люба.

Від почутого в мене земля пішла з-під ніг. Виходить, увесь час Вова мене обманював? І не збирався на мені одружитися? Я думала, він про наше спільне майбутнє дбає, коли дорікає мені у великих витратах. А він за інше переживає.

Володимир закінчив розмову зізнанням у коханні своїй співрозмовниці і повернувся у бік під’їзду. Тут він побачив мене і зблід.

– Хто вона? — мені дуже хотілося знати, заради кого старався мій хлопець.

— Котику, ти не так зрозуміла, — спробував він виправдатися переді мною.

— Я твою розмову чула від початку до кінця, не намагайся мене далі дурити!

Як виявилося, Вова рік тому, тоді в компанії спільних друзів почув, що в мене своя квартира та гарна робота, та й взагалі грошей «кури не клюють». Він же в той момент був поставлений своєю нареченою Ритою перед вибором: або вони одружуються і купують квартиру в іпотеку, або Рита йде від нього. Нічого краще, ніж спробувати отримати ці гроші із закоханою в нього дівчини, він не придумав.

Розлучилися ми швидко і без довгих розглядів, просто я зібрала його валізу і виставила за двері. Чи візьме його Рита назад без обіцяних грошей — не знаю і знати не хочу.

КІНЕЦЬ.