– Мені так незручно, що мені батьки досі допомагають грошима, хоча вони вже старенькі дуже, – щиро зізнається 42-річна Соломія.

– Вже перед ріднею своєю соромно.

Батькам Соломії під 70 років обом. Вони отримують хорошу пенсію, до того ж батько Соломії до останнього часу працював на непоганій роботі, тому грошей у них достатньо зараз для життя.

До того ж живуть батьки економно: нікуди не їздять, майже нікуди не ходять, одяг носять роками і навіть десятиліттями, платять тільки за продукти і житлово-комунальні послуги за квартиру.

У Соломії з чоловіком і двома дітьми, які ходять в школу так економно жити не виходить зовсім. При тому, що дохід у них можна порівняти з батьківським, живуть вони на ці гроші вчотирьох, платять кредит, ростять діток своїх.

Добре, що є батьки, які регулярно, ще зі студентських часів, дають Соломії невеликі, але відчутні для сімейного бюджету гроші. Практично кожен місяць вони відраховують їй непогану суму. То подарунок зроблять грошима, то просто так принесуть конверт – мовляв, тато премію отримав на роботі, візьміть собі, вам треба, бо двоє діток вдома.

Соломія намагається відмовлятися, але батьки махають руками, а вона й рада та вдячна за допомогу.

– Бери-бери, і не думай відмовлятися – каже батько. – Дітям що-небудь купиш. Вам, молодим, потрібніше, нам-то навіщо? Ми своє вже віджили, що нам тепер купувати, куди їздити? Давно не молоді вже.

І Соломія бере з задоволенням батьківські кошти, бо гроші їм дійсно потрібні. Без цих подарунків від тата з мамою довелося б зовсім нелегко їм жити.

– У нашому віці вже самим пора допомагати батькам похилого віку! – зітхає з осадом Соломія.

– А ми ось до цих пір, виходить, у батьків беремо, майже, останнє. Незручно так від того, щиро кажучи. А з іншого боку, ми у них нічого не просимо. Вони самі дають, пропонують, дарують. Їм це не в тягар.

Соломія в батьків одна, тому давати їм гроші і допомагати більше нікому. Але минулого року, влітку були хороші путівки в санаторій, їм рідня пропонувала поїхати разом, але старенькі не поїхали, бо грошей своїх не мали. Так і просиділи вдома удвох.

КІНЕЦЬ.