Дочці 30 років, живемо вже 10 років у різних містах. Коли вона вийшла заміж, я поїхала до своєї мами, щоб не заважати молодій сім’ї, хоча її чоловік мені зовсім не подобався, він старший за неї на 8 років.

Я була проти цього шлюбу, намагалася довести дочці, що він їй не пара, але вона і слухати не хотіла, я так і поїхала. Але квартиру залишила за собою, щоб у разі розлучення Каті не залишитися без житла, не довіряла я зятю.

Та й зараз не довіряю. Бачимося з дочкою раз на рік, іноді я приїжджаю, але частіше вона, щоб побачитись і з бабусею, якій уже 85 років.

За цей час сваримося кілька разів на день, вона завжди всім незадоволена і ніколи не вислухає, одразу починає кричати, що я втручаюсь у її життя. Коли з’явився онук, ми з нею посварилися через те, що вона назвала його так, як хотів чоловік, ні з ким не порадившись.

Коли я їй дзвоню, вона не завжди бере слухавку, і я розумію, що вона не хоче говорити зі мною, тому що вдома не одна і не хоче засмучувати чоловіка, який мене, м’яко кажучи, не любить і завжди каже, що я тільки потім і дзвоню, щоб сказати дочці, який він поганий. Нещодавно я дізналася випадково, що зі свекрухою Катя останнім часом теж не спілкується, швидше за все, теж не подобається, коли вона говорить про те, що їй не подобається.

Для неї тільки правильне те, що сказав чоловік. Онукові вже 11 років і донька сказала, що знову чекає дитину, бо чоловік хоче доньку.

У неї чудова робота й не розумію, навіщо їй знову сидіти в декретній відпустці та поратися з маленькою дитиною. Коли я їй про це сказала, Катя дуже образилася і сказала, щоб я більше не приїжджала і не дзвонила, що я вже набридла зі своїми вченнями.

Мені дуже прикро, я все для неї робила, все їй віддала і отримала таку подяку. Я своїй мамі ніколи і ні в чому не суперечила, все кинула і приїхала за нею доглядати, але боюся, що в мене старість буде зовсім інша, якщо вже зараз я не потрібна рідній дочці.

КІНЕЦЬ.