Цю історію просмакують усі ті, хто має токсичних родичів. Ви прямо відчуєте це. У якийсь момент я приїхала до Києва і вступила до університету. І було вирішено (мамою і родичами), що я житиму в тітки з дядьком і двоюрідним братом і платитиму їм гроші за те, що я в них живу.

З братом цим, у мене були дуже напружені стосунки, бо він дуже каламутний тип, ось такий – пивка попити, футбол подивитися, з дружками біля під’їзду покурити… натура у нього хитра.

Якось він почав зустрічатися з дівчиною, через нетривалий час вона опинилася в положенні. Вони одружилися і в цій же квартирі з’явилося немовля, що плаче. Мене переселили до прохідної кімнати. Через цю кімнату весь час з немовлям бігали. Умови були дуже “незручні”.

І я вирішила, що настав час з’їжджати, зніматиму якесь інше місце за ці гроші. А родичі влаштували скандал, була всесвітня образа, бо вони розраховували, що я й надалі в них житиму і платитиму їм. Вони на ці гроші розраховували.

У процесі пошуку житла виявилося, що за ці гроші, за які я у них винаймала кімнату, я змогла б винаймати квартиру. Уявляєте. Ось такі родички.

Я закінчила університет. І переїхала жити до Польщі. І нещодавно приходить мені повідомлення від дядька: “Твій двоюрідний брат, буде в Кракові” (вже з новою родиною). Я пишу: “Гарне місто, сподіваюся їм сподобається”.

Тому що бачитися з цією людиною в мене не було жодного бажання. Після того, як я з’їхала від тітки з дядьком, ніхто не поцікавився, як я живу, мені ніхто навіть з переїздом не допоміг. Вони мені взагалі ніколи не допомагали, ні вітали мене, ні з чим, тобто поводилися абсолютно як чужі люди.

Через якийсь час мені пише мама: “Мені хотілося б, щоб ти побачилася з братом. Він приїжджає в чужу країну з сім’єю і йому потрібна підтримка”. Я мамі відповіла, що мені не хотілося б з ним бачитися.

Наступного дня вона мені зателефонувала.
– Ну це якось не зручно – обурено сказала мені мама.

– Кому не зручно? Кому мама? Мені набагато не зручніше бачитися з ним! – повідомила я. Слово за слово, розмова перейшла у закиди та претензії. Продовжувати слухати її я не стала і поклала слухавку.

І в результаті мама мені кидала образи, писала повідомлення: “Ось як ти з родичами, так і вони з тобою!” Вони й так зі мною так вчинили. У результаті мати образилася. А я взагалі задумалася, чи варто мені продовжувати спілкування, коли на мене тиснуть і не хочуть чути моїх бажань. У цьому вся моя мама – кидати мене на амбразуру, в ім’я того, щоб вона здавалася гарною.

КІНЕЦЬ.