Улюблений варіант вечері: страва виходить дуже ніжна і ситна. Все склала і без клопотів запікаю в духовці Улюблений варіант вечері: страва виходить дуже ніжна і ситна. Все склала і без клопотів запікаю в духовці — JURNAL Skip to content Навигация по записям Приїхали з чоловіком у великий гіпермаркет закуповуватись у вихідні. Обидва любимо готувати, тому взяли два візки, щось беру для приготування я, щось – чоловік. Звичайно, чоловік все обрав набагато швидше і вже стоїть у довгій черзі на касі. Перед ним людини дві та за ним більш як три. Підходжу до нього і з посмішкою говорю: – Шановний, а чи не пропустите мене вперед? -Так-так, звичайно… – відповідає чоловік, не зрозумівши одразу приколу. Черга починає обурюватися, типу “жіночка, ідіть, встаньте в чергу!” – Мене на жаль не пропускають! Може я тоді свої продукти до вас у візок покладу? – Будь ласка, кладіть, – вже не приховуючи посмішки відповідає чоловік. Заперечення в черзі розжарюються, чути фрази “Ну ти подивися якась нахабна!” Настя, моя сестра, вже рік як у розлученні. Цей фінал був закономірний, я взагалі не знаю, як вони так довго провели часу разом. За підсумками вона залишилася одна з двома дітьми, яким тоді було чотири та два роки. Спочатку вона жила з мамою, а квартира, яка дісталася їй від бабусі, здавалася. Іншого виходу вижити на той момент не було. Від такого співжиття не були в захваті ні мати, ні сестра. Мамі було дискомфортно, бо вона літня людина, яка вже звикла жити в тиші, спокої та за власним графіком, а сестрі доводилося підлаштовуватися під маму і вислуховувати її вчення. Настя ж добре вміє в потрібні моменти “включити” наївність. Тобто вона вдає, що не помічає, як важко мамі возитися з її дітьми. Мало того, що у мами вік вже далеко не дівочий, то вона ще й гіпертонік, куди їй скакати з двома дрібними карапузами? Але мама сестру шкодує – бідненька, двох дітей одна виховує