У сім’ї Олексія й Тетяни народилася довгоочікувана дитина, син Миколка.

Подивитися на онука приїхали новоспечені бабусі Ганна і Світлана.

У Ганни чоловіка не було, розлучилися в молодості, і більше вона заміж не вийшла. Виховувала сина одна.

Світлана пішла сама від чоловіка-гульвіси, якого швидко не стало.

Олексій із Тетяною познайомилися на роботі, почали зустрічатися.

Через рік одружилися. Ганна віддала їм трикімнатну квартиру, що дісталася в спадок від батьків.

Зробили сучасний ремонт, молодята обставили квартиру на свій смак, купили самі побутову техніку. Обоє непогано заробляли. У відпустку їздили відпочивати за кордоном.

Все в них було добре в сім’ї, тільки не виходило завагітніти.

Через два роки Тетяна зрозуміла, що чекає дитину. І ось, маленький Миколка в ліжечку, і над ним схилилися щасливі батьки і бабусі.

– Мені здається, носик Тетяни, – зауважила Світлана. – І очі також…

– А голівка і вуха, як в Олексія, – відповіла Ганна.

Усі дружно закивали головами.

– Діти, ми зі свахою хочемо вручити вам подарунок за народження онука, – сказала Ганна. – Це – гроші. З кожної по пʼятдесят тисяч. Не хвилюйтеся, вони у нас не останні, ми назбирали заздалегідь. Купуйте на них самі, що вам потрібно!

Ми не хочемо дарувати непотрібні речі, іграшки, зараз стільки всього нового, сучасного…

– Дякую, бабусі! Ми придумаємо, куди витратити ваш подарунок. Щоправда, у нас поки що все є… Надарували друзі, колеги з роботи багато одягу, іграшок, поки що нічого не треба…

Повечерявши, викупавши Миколку, молоді пішли у свою кімнату. Свахи вирішили сісти і подивитись разом бразильський серіал.

Раптом з кімнати Олексія й Тетяни почувся галас!

Світлана з Ганною прислухалися й застигли від почутого.

– І навіщо нам цей надувний човен, га?! Я, значить, сидітиму вдома з дитиною, а ти з друзями по риболовлях роз’їжджатимеш? Давай тоді краще мені купи нову сумочку!

– І навіщо тобі ця сумочка? Ти вже маєш їх пʼять, от і носи, яку хочеш! Давай тоді я краще оновлю ігровий комп’ютер, Миколка підросте, будемо з ним гратися.

– Ще чого! Ці ігри до добра не доведуть! І не мрій! На нісенітницю цю ще ми не витрачалися!

– А що ми купимо? Миколці поки що нічого не треба, у нас у квартирі все нове, гарне, міняти нічого. Відпочивати нам поки що не світить нікуди поїхати… А давай я ці гроші покладу у банк, відсотки мізерні, але цілі зате будуть…

– Жодних вкладів! Та й що там класти, і взагалі, це подарунок бабусь… О, вигадала, я собі губи підкоригую і ще ніс, тільки додати ще доведеться…

Я давно збиралася собі дещо підправити.

– Зовсім чи що? Ніяких губ! Я одразу піду від тебе! Мені така дружина не потрібна, я тебе й такою люблю!

– Ну і недолугий! Чоловіки самі оплачують дружинам таке.

– Значить, я не такий! Навіть не здумай нічого робити! Вічно тобі все не так і не те. Нудна ти стала останнім часом.

– Сам ти нудний! Іди на диван спи, якщо я тебе не влаштовую!

– Ну, і піду! Не потрібні мені ці гроші, роби, що хочеш з ними!

– Ага, щоб усе життя дорікав мені потім? Мені також вони не потрібні!

Ганна перезирнулася зі Світланою.

– Отак от, зробили подарунок, називається, пересварилися діти… Хотіли, як краще… Слухай, Ганно, а ти зараз у відпустці наче? Я ось що вигадала…

Вранці, вийшовши зі своїх кімнат, Олексій із Тетяною не розмовляли.

На кухонному столі лежав аркуш паперу з текстом. Тетяна взяла його і почала вголос читати:

«Любі наші діти, вчора ввечері ви так голосно сварилися, що ми мимоволі все чули. Самі розумієте, ми переживаємо, хочемо, щоб ви жили дружно.

Гроші, подаровані нами, стали джерелом розбрату. Ми хотіли якнайкраще, а вийшло, що ви сваритеся через них.

Висновок: немає грошей, проблем. Конверт із подарунком ми забрали назад. Пробачте. Якщо ви не знаєте, куди витратити, то ми знайшли їм застосування.

Ми вирішили поїхати на море, кілька років там не були, відпочинемо, розвіємося…

Сподіваємось, ви не образитеся. Не сваріться, будь ласка, і живіть дружно. Ваші мами.»

Олексій голосно засміявся.

– Ну, ось проблема й вирішена! Мами відпочинуть хоч, бо зовсім занудьгували… Так, кохана?

– Ага. Несподівано… Ну нічого, вони заслужили! Каву будеш? Сирники зроблю зараз…

– Звісно, моя найрозумніша і найкрасивіша дружино…

Тетяна посміхнулася і почала готувати. Злагода у сім’ї була відновлена…