Олена приготувала вечерю і накрила на стіл. – Олег, ходи вечеряти! Супу я вже налила, – покликала вона свекра. Олег вже доїдав свій суп, як раптом до них у двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох. Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку. – Здрастуйте, – сказала вона. – А ви хто? – А я Катя, дружина вашого сина Сергія! А це його син – Миколка. Олена аж присіла на лавку. – Так у Сергія вже є дружина, – сказала вона
Олена приготувала вечерю, накрила на стіл і покликала свого свекра:
-Олег Ігорович, ходи, супу я нам вже налила! Що ти там ще пораєшся?
Олег Ігорович – її свекор, а свекрухи давно давно не стало.
Чоловіка Олени, їхнього сина Петра, теж не стало чотири роки тому.
От і живуть удвох свекор і невістка Олена.
Живуть дружно, Олена – добра жінка. Є у неї син Сергій, але він зі своєю сім’єю живе від них через два будинки.
А якщо точніше, то він зараз постійно на заробітках. В Польщу їде він надовго. А вдома у нього дружина Віра і донька.
Олена не любить свою невістку Віру, дуже вона сварлива, пліткує на все село.
Село велике, а плітки розходяться швидко. Віру мало хто любив на селі, навіть люди сказали Олені, що її онучка не рідна їй.
Але Олена намагалася не слухати такого, все одно онука – є онука, і вона її любить.
А Сергій їздив на заробітки, бо Вірі треба було багато грошей, і взагалі, коли він вдома, то дратує її.
Ось і їде, а там – свобода. Приїде, грошей привезе, трохи посидить в селі і назад в Польщу.
Олег Ігорович вже доїдав свій суп, як раптом до них у хату зайшов сусід.
Їхній будинок стояв у центрі села, і багато хто заходив до них, бо знають, що Олена привітна і з усіма поговорить, як і Олег.
-Здрастуй, Олег Ігорович. Я тут чув, що гості до тебе йдуть. Якась жінка з дитиною, – з порога почав сусід.
Олена застигла від здивування.
-Які ще гості? Ми нікого не чекаємо. Може переплутав ти щось? – сказала вона.
-Та ні, моя Ніна біля магазину їх зустріла, вони про Сергія вашого запитували… Ну гаразд, я пішов додому… Зайшов вам розказати тільки.
Сусід вийшов за двері.
Хвилин через десять прийшли ті, про кого говорив сусід!
У двір зайшла симпатична молода жінка. За руку вона тримала хлопчика років трьох.
Олена вийшла на ґанок і здивовано оглянула незнайомку.
-Здрастуйте, – сказала вона. – Ну заходьте в хату, чи що… Супу вам наллю. Щойно зварила. Ну проходьте, – метушилася Олена.
Незнайомка з дитиною зайшли на кухню, сіли за стіл.
Олена поставила перед ними тарілки з супом.
-Дуже дякую, – сказала незнайомка.
– А я Катя, дружина Сергія! А це його син – Миколка.
Олена аж присіла на лавку.
-Як же це… – пробурмотіла вона. -У нього ж тут дружина вже є, Віра, офіційна, вони зареєстровані…
-І що ж ти хочеш, доню? – вже голосно запитала вона.
-А ми до Сергія приїхали, він удома? – спокійно сказала Катя.
-Ні, його немає, він знову на заробітки подався, нещодавно був і поїхав. Ви їжте, їжте…
За вечерею Катя розповіла:
-Ми з Сергієм познайомилися чотири роки тому, потім я зрозуміла, що чекаю дитину. Він не проти був, навіть заміж мені запропонував. Ось мій паспорт, ось штамп у паспорті.
Потім він запропонував мені продати квартиру та вкласти гроші у бізнес.
Сказав, якщо що, житимемо тут у вас.
Потім поїхав у справах і зник.
Ось залишившись без житла і не дочекавшись чоловіка, я приїхала до вас. Більше нам нікуди податися…
Олена з Олегом переглянулися. Вона була дуже незадоволена сином, який отак вчинив з Катею і своїм сином.
Такого вона від нього не очікувала.
-Правильно дочко, правильно, що приїхала сюди з Миколкою. Поки Сергій повернеться, живіть у нас, не знаю, коли він приїде…
По селу швидко пішли чутки, що у Сергія дві жінки є, приїхала ще одна дружина з дитиною.
Віра, почувши цю новину, прилетіла до свекрухи, але та її до хати не пустила. Віра кричала у дворі:
-Нічого собі чоловік, отримав другу дружину з дитиною, а вона сюди ж ще й приїхала. Ось приїде він, я йому розкажу, як мати дві дружини.
-Віро, не кричи, у вас все одно немає злагоди, він від тебе їде швидше на заробітки. Грошей тобі треба. Катя з хлопцем у нас залишаться, житимуть тут, і крапка.
-Ану, тихо, – підійшов Олег Ігорович, і виставив її за хвіртку.
Олена зайшла в хату і побачила, що Катя плаче.
-Я не знала, що в нього тут дружина, він сказав мені, що не одружений. І в паспорті штампу не має, він показував. Я зберусь і поїдемо ми…
-Ти що це таке надумала? Нікуди ти не поїдеш, дуже сподобався мені мій онучок, викапаний Сергій у дитинстві. Житимете з нами. Приїде Сергій, вирішуватимемо, що далі.
Дуже сподобалася Катя Олені та Олегу Ігоровичу. Ввічлива, спокійна, поважна невістка.
Пішов уже другий місяць, як вони з Миколкою живуть у них.
Катя вже свекруху мамою стала називати, а та не натішиться невісткою і внуком.
Приїхав до матері старший син Михайло, як побачив Катю, так і не міг очей відвести. Ніжна, симпатична з теплим поглядом блакитних очей, та ще Миколка одразу до нього, по-діловому, ручку подає:
-Привіт, дядько, мене звуть Микола, а тебе?
-А я дядько Михайло…
Так і познайомились.
Миколка дуже полюбив Михайла.
З того часу Михайло став часто відвідувати матір,
Він жив в іншому селі за три кілометри. Був неодруженим, незважаючи на тридцять п’ять років.
По молодості не одружився, а зараз вибирає, хочеться, щоб була взаємність і кохання звісно. Будинок у нього свій, добротний…
Стала мати помічати, що Михайло придивляється до Каті, любить гратися з Миколою. Пропонує матері допомогу, то дах полагодити, то паркан…
А Олег Ігорович йому й каже:
-Яка дівчина хороша Катя, і хазяйка з неї що треба. Матері допомагає, на городі грядки прополює, у будинку прибирає, допомагає готувати. Тільки ось переживає вона, що Сергій не їде, а йому, мабуть, все одно. Ну, приїде він, я йому розкажу…
А дружина Сергія, Віра, бігає селом і розказує всілякі небилиці про Катю.
Хтось їй вірить, а хтось не слухає.
Катя з Миколою пішли на річку, дуже подобалося йому там. Раптом вона побачила Михайла.
-Катю, давай я тебе з Миколкою на човні покатаю. Річка якраз до мого будинку тягнеться, подивишся де я живу.
-Мамо, я хочу, хочу на човні. Я ніколи не катався на човні, – стрибав від радості хлопчик.
Михайло запросив їх у будинок.
Катя дуже здивувалася:
-Михайле, коли ти все встигаєш, ще й матері своїй допомагаєш? У тебе мабуть «золоті руки», як гарно на подвір’ї, а веранда яка велика…
Він почастував їх чаєм і яблучками…
Одним словом, відчували Катя з Михайлом, що закохані вони… Але от сказати про це один одному, поки що, не наважувалися…
А через тиждень приїхав Сергій. До матері він не поспішав, у нього вдома сварки. Віра зустріла його і з порога почала:
-Ну-ну давай розповідай, як це тобі вдалося одружитися вдруге?! При тому, що я якби теж дружина!
Сергій спочатку нічого не розумів, але коли дружина привела його до матері, де були Катя з його сином, то зрозумів, що треба якось вирішувати це питання.
Увійшовши у двір до матері, він побачив Катю і Миколку:
-Сергію, – вигукнула Катя, підбігла до нього і обняла.
-Ну годі тобі, все. Годі, – буркнув він.
-Я на тебе чекала, чекала, а ти чомусь зник, а нам жити ніде. Нічого не сказав, на телефон не відповідаєш, ось ми й приїхали, – виправдовувалася Катя.
-Телефон я загубив, інший купив, от і не відповідав. Не треба було сюди їхати…
-А що ж я мала робити, гроші ти забрав, нас попросили звільнити квартиру. І куди я з дитиною?
Олег Ігорович і мати уважно спостерігали за їхньою розмовою:
-Гаразд, не плач. Сама все бачиш, у мене тут дружина і дочка. З тобою разом ми не будемо. Грошей я тобі дам на дорогу назад, і так… На перший час вистачить. А ті, що за квартиру твою, я потім тобі висилатиму. Скоро знову поїду. Розлучення оформимо, ось приїду через два місяці, і все вирішимо. Та не плач, ти, збирайся і їдь.
Підійшов Михайло – довідався, що приїхав молодший брат.
Але коли Сергій сказав Каті, щоб вона збиралася, Олена не витримала:
-Це ж куди ти її синку відправляєш назад? Це де вона має жити з дитиною? Це ти зараз зберешся і вийдеш із двору, і щоб я тебе більше тут і не бачила!
-Нехай вона зі своїм… Забирається з нашого села, одразу вставила слово Віра. – Бач, заявилася, чоловік помилився, а вона тут, як тут. Не отримаєш ти мого чоловіка.
-Ану, киш звідси, – встав Олег Ігорович. – Ти сама не живеш нормально з мужиком, ніякого повз не пропускаєш, ще й на Катю мені наговорюєш.
На себе подивися доньку від Павла народила, а не від Сергія, думаєш ніхто не знає. Так що мовчи, і йди.
Михайло взяв Катю за руку:
-Катрусю, не плач, не засмучуйся. Слухайте всі, Катя буде моєю дружиною, а Миколка – моїм сином.
Всі застигли від здивування. Першим схаменувся Сергій:
-Це як? Не встиг я приїхати, а тут уже мій братик за моєю дружиною та сином наглядає. Ну ти Михайлику і діловий. Не піде Катя за тебе.
-Забирай свою Віру і давай звідси! – сказав Михайло і зиркнув на брата так, що той відвів очі.
Сергій і Віра пішли з двору. Катя стояла розгублена, тримала за руку сина.
Михайло, як міг зізнався їй, що з першого погляду вона йому сподобалася, і з того часу він мріє привести її до себе додому. Просто чекав, коли заявиться брат і тоді наважиться. Він припускав, що так і буде, бо Сергій із дитинства у них такий хитрий.
Михайло переконував Катю:
Минув місяць, Сергій уже давно поїхав на заробітки, усі заспокоїлися. А Михайло таки дочекався, коли Катя зважиться на переїзд до нього, а потім було гучне весілля.
Односельці казали:
-Ось, Олено, і дочекалася ти весілля свого старшого, довго він вибирав. Яку красуню взяв, хорошу, і одразу з онуком тобі. А там дивишся ще один буде!
-Так, дякую Михайлу. Виправив помилку свого брата.
Олег Ігорович додав:
-Ти, Олена, все життя хотіла доньку. Ось тобі донька, а не те, що Віра.
Катя з Миколкою переїхала до Михайла. А Олег Ігорович тільки й радів за Катю, що вона знайшла собі хорошого чоловіка, а синові хорошого батька….