Мені соромно за багато речей, які я робила в житті. В університеті я мала подругу Катю, яка їздила в різні країни за рахунок різних чоловіків.

З найкращою подругою Юлею ми постійно про неї пліткували. За спиною обговорювали.

Тим не менш, з Катею у нас були спільні теми для розмови, ми обидві мріяли переїхати до іншої країни, до іншого міста. Після закінчення університету Катя переїхала жити до Києва, я залишилася тут. Катя писала мені в соціальних мережах, додавалася до друзів, я її проігнорувала.

Вона подумала, що я не хочу з нею спілкуватись, використовувала її. А мені соромно за те, що я нічого не досягла, а вона досягла всього.

За нею я сумую. Мені подобалося спілкуватися з нею.

Коли я закінчила університет, спробувала влаштуватися на одну роботу. Творчу.

Поговорила з директором, вільних посад не було, вона сказала, що створить мені нову посаду. Залишила там документи, але коли дізналася, що треба проходити медкомісію, то вирішила, що на цю роботу не піду.

З певних причин я б точно не пройшла медкомісію. І тоді мене б туди не взяли (нічим не хворію, є вроджений дефект, через який би не взяли).

Почала тоді всім говорити, що мені потрібна якась інша робота. Директора мене шукала, я на дзвінки не відповідала.

Мені не хочеться, щоб ця жінка тримала на мене образу. Пробувала знайти роботу, де не потрібно було б проходити медкомісію.

Нічого нормального не знайшла, траплялися липові організації, в результаті не працюю вже рік. Ще раніше у мене була подруга, яка до 19 років встигла три рази позбавитися від дитини.

Коли я з нею спілкувалась, я намагалася не критикувати її за це. Я ніхто, щоб судити.

Але коли я з нею посварилася, все ж таки кільком людям видала цей її секрет. Сміялася з неї, розумію, що я не повинна була так чинити і тепер мені соромно за таку поведінку.

КІНЕЦЬ.