В моєї рідної сестри не стало чоловіка, коли вона ще була зовсім молодою.

Катерина залишилася одна з своїми двома маленькими синочками. Вона вже тоді добре усвідомлювала, що від свого особистого життя доведеться відмовитися, адже вона має своїх синів сама поставити на ноги, так як нікому не потрібні діти чужі.

Катерина вважала, що рідного батька дітям не замінить ніхто, тому й не варто шукати собі чоловіка і виходити заміж, адже ні вона, ні діти щасливими від того не будуть.

Тому моя сестра всю себе присвятила своїм синам.

Старший Микола дуже допомагав матері, коли трохи підріс, він був її надією та опорою і підтримкою у будь-якій справі. Молодший Роман був дуже спокійним, не сміливим, тому мати завжди допомагала йому, вона бачила, що він потребує підтримки її і в житті мало що сам може досягти, адже має характер такий.

Загалом жили добре вони, хоча для цього Катерині доводилося багато працювати. Але добре, що вона мала свою власну трикімнатну квартиру, тому було простіше з житлом, не доводилося щось орендувати і платити великі гроші за це.

Згодом, коли Микола підріс, то сказав, що одружується. Але сказав, що поїде жити до дружини в інше місто, адже у неї старенькі батьки, вона в них єдина донька і має їх доглядати.

Моя сестра дуже засмутилася, адже Микола був найбільшою її опорою, в усьому її допомагав.

Та невістка була теж доброю людиною, як виявилося, але жити вони пішли окремо і сестра моя дуже сумувала від того. Микола казав, що навідуватиметься з сім’єю до матері часто, хоча, звісно, за клопотами, зовсім не виходило робити це, адже жив він дуже далеко.

Коли Роман побачив, як мати сумує, то сказав, щоб не хвилювалася, він їй невістку приведе дуже хорошу і вони житимуть разом.

Від цих слів Катерині ставало спокійніше на душі, адже вона бажала щастя своїм двом синам.

Згодом Роман таки привів невістку Катерині. Але вона виявилася жінкою з важким характером і відразу сказала, що жити з свекрухою ніколи не хотіла, тому вони мають розміняти її трикімнатну квартиру на дві однокімнатних і жити окремо, так буде краще для всіх.

Звісно, що моя сестра відмовилася від такої ідеї. Відтоді невістка дуже незлюбила її.

Навіть, коли в Романа з дружиною з’явилася дитина і моя сестра ні день, ні ніч не відходила від онучки, в усьому дітям допомагала, та невістка все одно не любить її.

Катерині сумно від того, бачу, що вона засмучена постійно. Виходить, що діти з нею ніби під одним дахом живуть, а, насправді, у неї зовсім самотня старість, адже невістка зробила все, щоб відгородитися від неї.

Микола іноді приїжджає з дружиною і своїми двома дітьми, але живуть далеко, тому навідуються лише в гості, Катерина ніколи не скаржиться йому, як їй живеться у її власному домі, каже, що їм не потрібні ще проблеми її, та й нічим зарадити вони не можуть.

А нещодавно я в сестри в гостях була, було день народження внучки. Микола з сім’єю приїхати не зміг, був лише Роман з дружиною і я.

Катерина моя так старалася, наготовила всього. А невістка сіла за стіл на все готове, ще й носом крутила, що те пересолене, те кисле, там майонезу багато. А потім ще й стала сваритися, що моя сестра дитині дала занадто гарячу картоплю, образилася і з-за столу пішла.

Весь вечір так більше й не показалася і Роман пішов до неї, звісно, бо ще б і на нього ображалася, що за нею не пішов, а з матір’ю своєю залишився, а значить на стороні матері він, а не на її.

Катерина така сумна сиділа весь вечір, дуже старалася, а подяка така.

Я аж розплакалася, дивлячись на неї. Це ж якою потрібно бути невдячною людиною?

Кажу Катерині, більше не мовчи їй, став її на місце трохи, бо це ж не діло. А сестра хвилюється, каже, що не хоче залишитися сама, адже самотня старість то дуже важко для матері, яка все своє життя присвятила своїм дітям.

Сестра каже, що невістка у неї ще молода, їй лише 23, вона нічого не розуміє. От скоро подорослішає, стане мудрішою і все налагодиться в них.

Шкода мені свою сестру. Хіба це нормальне життя? Хіба правильно вона робить?

КІНЕЦЬ.