– Пані, ви, справді, мені сподобалися. Давайте просто поговоримо. Адже вас це нічого не зобов’язує. До речі, мене звуть Дмитро. А вас? – До мене несподівано підійшов приємний юнак років тридцяти. Звичайно, він не знав, що я переживаю не найкращий час. А саме розлучення з чоловіком, який вимотав мені за п’ять років нашого шлюбу всі нерви.

Але чи накидатися на цього ні в чому не винного незнайомця? Я намагалася триматися нейтрально, але відразу зрозуміла:

– Я – Люда. Але в нас із вами нічого не вийде. Я вирішила зробити дуже і дуже велику перерву у відносинах. Тож починати не варто.

Мені сподобалося його добре і щире обличчя. Але не подобалися дорогий костюм та надто шикарна машина. Найменше мені хотілося залазити в історію про попелюшку. Мене влаштовувало скромне життя, де в разі чого можна було прогнозувати всі ризики та вирішувати проблеми… нехай і важко.

Як я не вмовляла себе прийняти той факт, що і серед чоловіків, і серед жінок зустрічається однакова кількість порядних і не дуже людей, але чоловіки тепер здавались мені якимись менш порядними.

Якщо вони дадуть хоч гривню – то назад вимагатимуть щонайменше тисячу. І ще вважатимуть, що їм дали надто мало. Мені дійсно дуже хотілося думати про чоловіків по-іншому, але не виходило! З глибин мозку побачивши хоч трохи симпатичного чоловіка, який хотів познайомитися, самі по собі з’являлися страшилки на тему “а взамін він забере спокій і життя”…

У мене були підстави так думати. Мій колишній подарував мені за всі роки шлюбу простеньке золоте кільце та букет із п’яти рожевих троянд на весілля. Ще один раз зводив у кафе, але годував там виключно буряковим салатом із безкоштовним чорним хлібом. І потім він вважав, що я мушу йому прислужувати все життя. При цьому Рома був непоказний: малий на зріст, страждав на косоокість, був повний і погано одягався.

Тож якщо від колишнього подарунки дісталися ціною втрачених п’яти років життя, то якщо прийняти від цього Дмитра солодкий букет із полуниці в шоколаді, який коштує щонайменше кілька сотень – напевно, варто чекати чогось по-справжньому жахливого.

Я відштовхнула букет, який він мені простягав, і сказала:

– Дмитро, навіщо ви мене переслідуєте? Я ще минулого разу сказала вам, що не планую ні з ким будувати стосунки.

– Так, я пам’ятаю, що хотів вас підвезти до роботи, а ви мене вважали за лиходія. Тому цього разу вирішив просто так подарувати вам щось приємне та повідомити, що я нормальна людина, а не прохвіст, який заманює гарних дівчат у машину, – пояснив Діма та почервонів.

– Але як ви дізналися, що я тут працюю? – я кивнула на офісну будівлю, в якій вже за п’ятнадцять хвилин мені треба було приступити до робочих обов’язків.

– Просто поїхав за маршруткою, – щиро зізнався він.

“Ну ось, точно якийсь підозрілий тип. Якщо на початку знайомства стежить, то потім почне ревнувати і закочувати сцени!” – з такими думками я поспішила з ним попрощатися і зайшла до офісного центру.

Вже у розпалі робочого дня почала шкодувати про своє рішення. А раптом я впустила хорошу людину? Мимоволі почала мріяти про те, що він таки не здасться і продовжить залицяння.

Увечері визирнула у вікно. Ні, він на мене не чекав. На жаль! Почала у пригніченому настрої збиратися додому.

– Люда, а я тут твого колишнього бачила! Ти знаєш, я не пліткарка, але він, здається, щось думає проти тебе! – до мене підійшла секретар Каріна.

Не те щоб ми були з нею подругами, але коли колишній вигнав її з двома маленькими дітьми з квартири, вона жила в мене близько півроку. Втім, Каріна у всьому мені допомагала, тож жити з нею було легко і просто. Я навіть шкодувала, коли вона змогла стати на ноги, зняла інше житло та переїхала від мене. Звикла до неї, жилося якось веселіше.

– Рому? А де? – я злякалась. Ми розлучилися кілька років тому, але ще рік він продовжував мене переслідувати.

– Та я тут ходила до найближчого супермаркету, спеціально приїхала за годину до початку робочого дня, треба було хорошу каву купити для наших гостей. А тут таке, – Каріна простягає мені відео на телефоні.

Я бачу, як Рома домовляється із Дмитром про те, що той мене обкрутить, а потім покине. Якщо конкретніше, то він мав запросити мене до гарного ресторану, зробити замовлення на велику суму, а потім втекти. Найбільше здивувало, що жадібний колишній навіть видав чималу суму на мій подарунок та бізнес-таксі. Виявляється, машина не належала Дмитру.

– А якщо вона на мене не зреагує? -запитує Діма Рому на записі.

– Так, цю вертихвістку аби хто підібрав з щедреньких і багатеньких! Мене вона покинула тільки через гроші, – каже колишній.

“Взагалі це ти мене покинув. Зустрів нове кохання. Інакше я б тебе, наївна, досі терпіла!: – подумала я злісно.

Я подякувала подрузі і пішла додому. Мені сумно.

Коли до мене підійшов Дмитро, то цьому не здивувалася. І сказала:

– Та не намагайтеся ви так. Рома мені все розповів про те, що вас найняв.

– Як це? Навіщо? – з нового знайомого відразу сходить весь лиск. Він сердито зиркає оченятами, стає схожим на переляканого щура.

І все-таки треба бути обережною з лощеними незнайомцями, які надто наполегливо хочуть познайомитися.

КІНЕЦЬ.