Я вийшла заміж за чоловіка, якого дуже кохала. Через рік моє подружнє життя просто тріщало по швах. Я чекала розуміння та підтримки від своєї свекрухи, але не дочекалась. А з часом повністю засумнівалась в її адекватності.

Я не думала, що можу потрапити в таку ситуацію. Про проблеми зі свекрухою я намагалась поговорити з чоловіком. Але він не хотів нічого чути, завжди переводив тему розмови або віджартовувався.

Тоді я почала розмовляти про це зі своєю мамою. Вона у мене дуже розумна жінка, таких як вона, я більше не знаю. В неї чудовий характер та я завжди мріяла бути схожою на неї. Коли я розповіла їй, вона дала мені єдину пораду – не скаржитись своєму чоловікові. Він мені і так нічим не допоможе, а я тільки набридну йому своїми скаргами.

Сварки зі свекрухою в мене були через різні причини. Вона любила запросити до нас додому своїх подруг. Ми з чоловіком жили на орендованій квартирі і я не могла зрозуміти, чому вона не кличе своїх подруг до себе в гості, а не до мене? Спершу я мовчки терпіла, а потім мені почало набридати. Вона нагло обговорювала мене з подругами в моїй же присутності.

Мама пояснила, що таким чином свекруха хоче до мене достукатись. І я задумалась, а й дійсно. Я завжди на це велась. Я не могла залишити брудного посуду ні на годину, не дивлячись на важливіші справи я мала вже і негайно помити посуд.

Мама намагалась заспокоїти мене поясненнями, і це виходило тільки на деякий час. Мене дратувало, що мама не на моїй стороні та захищає свою сваху, а не мене. Тому я перестала розповідати про це мамі.

А свекруха продовжувала регулярно ходити до мене додому. Свою місію по вихованню ідеальної дружини для чоловіка вона виконувала самими витонченими способами.

А коли цього стало недостатньо, перейшла на новий рівень. Полягав він у постійних докорах, що справжня жінка обов’язково має народити сина.

Ось вона, до прикладу, справжня жінка, бо народила двох синів. А я – ні. Моя мама і тут знайшла виправдання, мовляв свекруха просто хоче внуків. Але я прекрасно розуміла, що навіть коли народиться довгоочікуваний внук свекруха придумає нову причину та буде мене діставати.

Я добре пам’ятаю всі її слова в мою сторону. Найбільше запам’ятала її слова про темні очі, ніби вони – ознака нечистої крoві. Уявляєте? Тоді мій терпець увірвався. Ми посварились та перестали спілкуватись аж до народження мого сина. А це, на хвилину, 4 роки. 4 роки я жила просто прекрасно.

Без непроханий гостей в нашому домі, без докорів та образ. Я просто зробила висновки, які мені допомогли зберегти мир в родині.

Я більше не сприймала близько до серця жодного докору. Нехай думає, що хоче. Але мої діти не будуть бачити ніяких сварок в сім’ї. Я просто навчилась пропускати крізь вуха все, що мені не подобається. Я більше не жаліюсь ні чоловікові, ні мамі, нікому. Просто живу не помічаючи блискавок у мою сторону.

КІНЕЦЬ.