Юрій прокинувся раніше, ніж звичайно, і став посилено гриміти посудом, бажаючи розбудити Оксану.

Однак довелося добре постаратися, перш ніж роздратована дружина з’явилася на кухні.

– Мені вставати за годину. Можна тихіше? – пригладжуючи скуйовджене волосся, процідила Оксана.

– Розбудив? Вирішив раніше встати – такий день сьогодні, – Юрій налив собі каву.

– Будеш?

– Я спатиму, – жінка розвернулась і знову пішла в спальню досипати.

Чоловік провів її розгубленим поглядом і ображено надув губи. Невже вона не пам’ятає який сьогодні день?

Юрій важко зітхнув, зрозумівши, що Оксана зовсім забула про день народження.

Однак він себе відразу підбадьорив, запевнивши, що ввечері дружина обов’язково зробить йому сюрприз.

Зрештою заспокоївшись, чоловік вирушив на роботу. Там колеги зустріли його теплими привітаннями та вручили годинник у подарунковій коробці.

Радісний Юрій хотів похвалитись дружині, але вирішив дочекатися вечора. Насилу він висидів до кінця робочого дня.

Окрилений чоловік, тільки-но годинник показав шість вечора, вирушив додому.

Він відчував, як дружина зустріне його смачною вечерею і вручить пам’ятний подарунок.

Щоб не застати Оксану зненацька, Юрій зупинився біля дверей своєї квартири та натиснув на дзвінок.

Однак через пару хвилин він зрозумів, що дружини немає вдома. Що, звісно, не могло його не засмутити.

Чоловік скинув в коридорі туфлі і пройшов на кухню, сподіваючись, що Оксана пішла до магазину, а на столі на нього чекає подарунок.

Але й там Юрія спіткало розчарування. Оксана ніби взагалі забула про його день народження.

Чекаючи ще близько години, чоловік вирішив зателефонувати дружині. Жінка довго не брала слухавку, а потім, взявши, насварилася на нього за те, що він відволікає від важливої розмови.

Після цього Юрій зовсім здивувався, зрозумівши, що Оксана не збирається його вітати.

Дружина з’явилася вдома ближче до ночі. З втомленим виглядом, не роздягаючись, вона бухнулася на диван.

– У нас є щось поїсти? – Запитала Оксана, голосно позіхнувши. – Їсти хочу…

– Ні.

– Невже не міг приготувати? Бачиш, що я затримуюсь, – жінка різко схопилася з дивана.

– Я думав, що ти приготуєш. Все-таки сьогодні такий день… був…

Оксана здивовано підняла брови і незрозуміло дивилася на загадкового чоловіка.

– Я зовсім забула. День народження! Точно! Вітаю. З мене завтра подарунок – жінка, відчувши свою провину, понизила тон голосу.

Але ні наступного дня, ні за тиждень, ні за місяць Оксана так нічого й не подарувала чоловіку, що не могло не образити Юрія.

Він причаїв на жінку сильну образу, вирішивши, що обов’язково відповість їй тим самим.

Проте за тиждень до свого дня народження дружина всіляко почала натякати чоловікові, що хоче золотий браслетик.

Юрій у відповідь кивав, люб’язно посміхався Оксані, ніби показуючи, що він її почув.

Насправді чоловік думав про те, як провчить дружину за те, що вона не просто забула про його день народження, але й нічого не подарувала.

На відміну від Оксани, він із самого ранку показав їй, що пам’ятає про майбутнє свято.

– Подарунок від мене буде ввечері, – стримано промовив Юрій і подався на роботу.

По дорозі він заїхав до ювелірної крамниці і забрав замовлення для дружини, яке було зроблено кілька днів тому.

Оксана, не бажаючи довго чекати, вирішила приїхати додому раніше, щоб якнайшвидше отримати подарунок від чоловіка.

Проте Юрій, наперед знаючи, що так буде, вирішив провчити дружину і повернувся з роботи, припізнившись на кілька годин.

Жінка зустріла його на порозі. Її погляд став ще схвильовішим, коли вона побачила в руках чоловіка червону коробку.

– Це тобі мій подарунок! – із захопленням промовив Юрій і простяг дружині подарунок.

Оксана тріумфувала, вона була впевнена, що всередині коробки лежатиме золотий браслет.

Жінка поспішно зняла обгортковий папір із бантиком і витягла оксамитовий футляр.

Юрій бачив, як від надлишку радості затремтіли її руки, і ледве втримався від сміху.

– Дякую! – Оксана розкрила футляр і застигла, побачивши, що всередині нічого немає. – Це жарт? – Додала вона і голосно проковтнула повітря.

– Ні, це те, що ти заслужила, – чоловік схрестив руки і посміхнувся.

– Ти вирішив так поквитатися? – Жінку мало не плакала від образи. – Який же ти негідник, Юра! – Додала вона і кинула коробочку на підлогу.

Ображена, Оксана побігла до спальні і розплакалася. Їй здавалося, що її чоловік образив.

Чуючи її сльози, чоловік відчув свою провину. Справді, можна було так не поводитися з дружиною, а просто нагадати їй про те, що йому важливий подарунок від неї.

Пара була одружена майже шість років, і ніколи до моменту з подарунком не сварилася.

Юрій розвернувся і вийшов за двері з наміром загладити провину перед Оксаною.

Він встиг до ювелірного магазину практично перед його закриттям. Швидко знайшов найкрасивіший золотий браслет і, заплативши за нього, поїхав додому.

Дружина, як і раніше, була в спальні і зрідка схлипувала від образи за порожню коробку.

– Оксано, – чоловік зайшов у кімнату, стискаючи в руці за спиною оксамитову коробочку.

Жінка, побачивши його, ображено надула губи та демонстративно відвернулася до стіни.

– Ну пробач мені за поганий жарт, – спробував викрутитися Юрій. – Дивися, що я маю, – додав він і, взявши її за руку, одягнув Оксані на зап’ястя золотий браслет.

Жінка поспішно витерла сльози та здивовано глянула на подарунок.

Вона повірити не могла в те, що чоловік таки подарував їй прикрасу, про яку Оксана так мріяла.

– Ти мене теж вибач, – винно відповіла жінка.

– Я більше ніколи не забуду про твій день народження.

КІНЕЦЬ.