Я завжди виховувала свою доньку правильно.

Вона вчилась в хорошому університеті, відвідувала виставки, в неї було багато хороших подруг.

Як я мріяла, щоб донька вийшла заміж за коханого хлопця, відгуляти шикарне весілля, але вийшло якесь непорозуміння.

Їй 22 роки, а сподобався моїй дочці не перспективний одноліток, а 42-річний дядько уже далеко не з рельєфною фігурою.

Ще й з колишньою дружиною і дітьми, яким він залишив квартиру, а сам живе на орендованій.

Я як мама – зовсім збентежена.

Обранець доньки, звісно людина цікава, програміст, характер у нього спокійний, багато захоплень.

Але ж він – мій ровесник.

По-різному свого зятя уявляла, але не так.

Ще й постійно “тусуються” у нас вдома, дратує, не те слово.

Ну не готова я бачити свою дівчинку поруч з дорослим мужиком, який у батька їй годиться.

Це якось неправильно.

Невже в теперішній час, це нормально.

КІНЕЦЬ.