Вже досить  багато часу хотіла розповісти свою історію з життя, наважилася лише зараз. Хочу вам, дорогі читачі, розповісти трішки про своє життя, в якому я дуже вдячна своїй свекрусі за те, що саме вона допомогла мені зрозуміти, як не дивно, що я зовсім не потрібна своєму власному чоловікові.

І саме вона – допомогла мені розлучитися з ним, якби це дивно не звучало зараз навіть для мене самої.

Мати чоловіка допомогла мені у найважчий період, коли я була дуже втомлена та сповнена відчаю в душі.

Наш шлюб з Олегом я вважала щасливим. 15 років – це велика частина життя, а ми всі ці роки прожили разом у шлюбі.

І, якщо траплялися часом якісь суперечки, то я вважала за краще розповісти про це своїй свекрусі. Адже вона завжди здавалася мені майже ідеальною свекрухою і доброю людиною, ніколи косо не подивилася на мене жодного разу.

Що саме дивно, що вона частенько ставала лише на мою сторону і казала своєму синові, що сімейне щастя – це терпіння і вміння спокійно домовлятися між собою. Навіть коли на світ з’явилась моя донечка, зі мною поруч була не моя рідна мати, у непрості для мене часи, і не мій власний чоловік, а моя дорога і шанована мною свекруха.

Мої батьки працювали та приїхали лише на тиждень.

А мама мого чоловіка жила в сусідньому будинку, близько біля нас. Це вона підказувала мені що робити з малюком і вчила як його купати, годувати, колихати.

Але, при цьому, вона не зациклювалася на нас, ніколи не набридала.

Але якось вона поїхала за кордон, хотіла трохи грошей заробити. Повернулася сама не своя, задумана якась, схвильована. Виявилася, що закохалася. Та не в кого-небудь, а в іноземця.

Згодом вона і переїхала до свого нового чоловіка. Ми хвилювалися і раділи за неї одночасно. Більш того, були їй дуже вдячні. Адже вона свою квартиру нам залишила, щоб ми в ній жили.

Вирішила перестрахуватися і не продавати її, а зберегти, щоб можна було кудись повернутися, якщо життя не складеться. Так вийшло, що у вигляді додаткового заробітку у нашій сім’ї з’явилися ще й гроші від оренди житла.

Моя свекруха, коли поїхала за кордон, здала квартиру в оренду, і казала, що гроші від цього будуть лише для нас.

Та згодом чоловік став вести себе так, ніби це не його мама надає нам допомогу, а він сам став заробляти набагато більше. Постійні застілля і компанії з десятком друзів. Я намагалася пояснити йому, що це не найкращий варіант спільного життя, але виходили постійні суперечки. Гроші йшли як вода в пісок, Олег просто перестав цінувати усе і свою сім’ю також.

Тим більше, що у нього з’явилося нове хобі – риболовля, куди йшли шалені гроші, що дуже сказувалося на нашому сімейному благополуччі. Човни, мотори, спеціальний одяг і спінінги. Все це коштувало дуже дорого, а він купував все найкраще і хизувався перед друзями та знайомими.

З такою поведінкою Олега просто дійшло до того, що нас з малюком мало не годували мої родичі, які допомагали мені поки я сиділа в декреті.

Свекруха іноді до нас в гості. Вона бачила все це, намагалася розмовляти зі мною і своїм сином. Намагалася пояснити, що ми не зовсім правильно чинимо, якщо буде так продовжуватися і далі, то ми не зможемо зберегти сім. Але мій чоловік нічого не хотів слухати.

А я часто сумувала одна вдома. І ось сталася дивна подія.

В черговий раз, коли приїхала моя свекруха, не стала попереджати про це. Добралася до нас на таксі, а ми геть нічого не знали про її візит.

Я займалася з дитиною. Чоловік поїхав на чергову риболовлю і його вже декілька днів не було вдома, він спокійно собі з друзями відпочивав і ще й був незадоволений, коли я йому телефонувала.

Приїзду свекрухи я дуже зраділа, як зараз пам’ятаю, адже вона мені завжди допомагала, привозила нам різні гостинці та смаколики, та й це було, якщо щиро сказати, єдина людина, з якою я могла щиро поділитися своїми проблемами та хвилюваннями.

Але цього разу все пішло не за звичним сценарієм, на жаль.

Спершу вона запитала, чому я відпускаю свого чоловіка постійно на риболовлю і не вимагаю, щоб він нам допомагав. Я пояснила, що він мене не чує і все закінчується виключно суперечками та непорозуміннями, тому я втомилася з ним сперечатися, краще все зроблю сама, аби сварки не було вдома.

– Тоді чому ж у тебе все так брудно і не прибрано, якщо «сама»?, – запитала мама.

Я розгубилася. Вона ніколи не говорила подібних речей, і цього разу вона не була зі мною чемною та лагідною, говорила зі мною, не підбираючи слів.

З тих пір свекруху немов підмінили. Вона зовсім перестала мені допомагати і робила мені нескінченні зауваження по господарству, дорікала у всьому.

Моя дорога друга мама, перетворилася в холодну і черству людину, чого я ніколи від неї не очікувала. Навіть чоловік мій став мене захищати і говорити, що не така я вже й погана господиня. Хоча робив він це не часто. А сваритися мені з нею йому не хотілося, я дуже люблю і поважаю цю жінку. Так що тепер він мав додаткову причину виїхати з друзями на річку.

Черговий приїзд моєї свекрухи став останньою крапкою. Малюк занедужав і погано спав, чоловік знову залишив мене без допомоги, та ще й мати його почала тикати мене носом в недостатньо добре помиті кути і почищену ванну.

Коли чоловік повернувся, я поставила питання руба, адже мені дуже важко було: або він переглядає своє ставлення до сім’ї, допомагає і захищає мене, або я йду. У мене сил вже просто не залишилося. Але чоловік повів себе досить егоїстично.

Олег просто заявив, що, як жінка я повинна не умови ставити, а намагатися зберегти офіційний шлюб за всяку ціну. І не в моєму становищі наказувати.

Навіть не знаю, як описати все те, що відчувала я в той момент. В той же день я зібрала речі і поїхала до своїх батьків. Чоловік приїхав миритися тільки через два тижні. Але мені це було вже не потрібно. За цей час у своїх мами і тата я згадала що значить жити однією сім’єю. Ми розлучилися майже через два роки.

Тільки через чотири роки, коли у мене з’явився новий обранець, я змогла зрозуміти наскільки моя свекруха розумна і мудра жінка. Вона не дарма стала тиснути на мене під час своїх візитів. Вона намагалася зрозуміти, чи готовий її син горою стояти за свою обраницю. Чи готовий він захищати свою сім’ю від сторонньої людини. Йому це було вже не цікаво.

Олег просто ховався від нас, тікав на свої риболовлі. І вона усвідомила, що наш шлюб вже давно розпався. Тільки ми боїмося поставити крапку, боїмося зруйнувати звичний хоча і обридлий побут. Зараз я розумію свою свекруху і вдячна їй за розлучення.

Вона тепер постійно телефонує мені, коли приїжджає, завжди навідується до нас. Привозить гостинці дитині і мені багато речей і подарунків. Я дуже люблю її, вона мені близька та рідна людина.

Вона сказала, що ніколи нас не залишить, ми найрідніші їй люди, і вона завжди допомагатиме нам. І на мою допомогу вона може розраховувати також. Свекруха сказала, що свою квартиру перепише на внучку, коли вона підросте.

Але чи не передумає вона, адже це так багато часу? Мало чого в житті може за цей час статися. Хочу вмовити її зараз квартиру свою оформити на дочку мою. Але як правильно їй це сказати?

КІНЕЦЬ.