У неділю Ігор пішов на рибалку. І взяв за компанію свого чотирирічного сина Серьожку. Але незабаром повернулися. На запитання дружини Ігор щось буркнув та пішов у гараж.

– Чому папка злий? – поцікавилася мати у Сергія.

– Не пощастило йому, – з солідним виглядом відповів малюк.

– Це як? – Вирішила уточнити Ірина.

– Він не прихопив Настю, – відповів син.

– Пішов до дядька Олега. І там не знайшов. Тато й засмутився, сказав:

“Без Насті жодної риболовлі не буде”.

– Що ще за Настя? – ледве стримуючись, спитала Іра.

– Тато не говорив, – відповів малюк і побіг грати. В очах у Ірини потемніло: “Коханkу завів, сволота безсоромна! Дитину не посоромився, тварюку цю з собою на рибалку забрати вирішив”! Ірина сіла і залилася сльо зами. “Таке не можна стерпіти! Необхідно розлучатися! Сама діточок підніму! Але ідіотку робити з себе не дозволю!” Іра хусткою втерла сльо зи. “А іnотека?! Мені ж за неї ніяк не розnлатитися! Мамочки! За що мені такий уда р у спину?!” Ірина заревла білугою.

На її nлач із гаража визирнув Ігор. Побачивши стан дружини, кинувся до дружини.

– Ірочко, kохана, що сталося?!

– Прийняв її чоловік.

– Відчепись від мене, зрадник! – Заверещала Іра, і замахнулася на Ігоря віником.

– Що за Настя? Давно у тебе в kоханках?

– Настя? Яка Настя, – ошелешено запитав чоловік.

– Не прикидайся! Сина б посоромився!

– Ну, хоч розкажи детальніше, де ти про неї почула?

– Серьожко розповів, ти за нею до Олега заходив! Ігор кілька секунд посилено згадував, а потім розреготався. Та так, що трохи з лави не впав. Насміхавшись, пояснив: – Снасті! Чи не Настя, а снасті! За ними я до Олега заходив. Іра витріщилася на чоловіка, а потім сама почала сміятися. – Вибач мене, дурепу, – сказала вона, обійнявши чоловіка.

КІНЕЦЬ.