У нас двоє дітей, обидва хлопчики. Старший давно одружений, ось уже п’ять років. В його родині теж двоє дітей, живуть вони недалеко від нашого будинку.

Дружину старшого сина ми дуже любимо, вона прекрасна людина. Вона відразу погодилася, що всі питання потрібно вирішувати мирно, обговорювати і шукати компроміси.

Саме завдяки цьому правилу в нашій родині завжди панує мир і спокій.

Нещодавно молодший син – Олексій, – теж вирішив, що йому пора одружитися. І тут же повідомив нам цю радісну новину.

У нього давно є дівчина, вони вчилися з нею разом в університеті. Скоро навчання підійде до кінця, ось і вирішили зіграти весілля.

Син сказав, щоб ми готувалися до цієї події.

Ми зраділи. Сказали, що хочемо познайомитися з його майбутньою дружиною. Попросили привезти її до нас в гості.

Олексій сказав, що зараз так зробити не вийде. Мовляв, дівчина ще не всі іспити здала. Коли іспити закінчаться, тоді вони і зможуть до нас приїхати.

З’ясувалося, що вони вже кілька місяців живуть разом. Олексій знайшов якийсь підробіток, щоб зняти кімнатку в квартирі самотньої старенької.

Але мені зовсім не хотілося чекати, хотілося познайомитися зі своєю майбутньою родичкою прямо зараз.

Я вирішила сама поїхати до них. Зібрала багато гостинців: свіжого молока, сметани, курки і сиру, а ще картопельки смачної, молодої. З цим вантажем і поїхала в гості.

На порозі мене зустріла бабуся, зовсім старенька, маленька, але дуже доброзичлива. Вона сказала, що їй повідомили про моє приїзд, та ось тільки сина зараз немає на місці і його дівчини теж.

Я попросила дозволу поставити подарунки в холодильник, боялася, що вони зіпсуються, а ще вирішила, що варто зварити суп з курки і картоплю. Приїдуть, а на них чекатиме гарячий смачний обід. Хіба не чудово?

Стареньку мені теж хотілося почастувати смачним чимось, адже пенсії нині такі маленькі. На полиці в холодильнику, яка належала їй, було всього лише кілька яєць і гречка. Більше нічого.

Але не тільки поличка бабусі була порожня. Там, де повинні були лежати продукти сина і його дівчини, теж було дуже мало всього.

Я вирішила, що вони просто недавно все доїли, а нового купити і приготувати не встигли.

Була впевнена, що їх порадує мій сюрприз.

Старенькій суп і картопля дуже сподобалися, вона із задоволенням поїла. Сказала, що було неймовірно смачно.

Коли ж прийшли діти, у дівчини відразу виникло питання, чим смердить у їхньому будинку. Вона його так прямо і задала.

Син сказав, що пахне супом, що це зовсім не сморід.

Я до них вийшла, обняла свою дитину, познайомилася з його дівчиною. Вона ж знову запитала, чим смердить, поспішила піти в кухню.

Почувши від мене, що це домашня їжа і сюрприз, вона взяла і просто вилила суп в унітаз. І не тільки суп, а й молоко!

Залишила сир і яйця з картоплею. Заявила, що вони не їдять м’яса, тому що вегетаріанці. І що вона молоко ненавидить, від одного запаху, мовляв, верне її.

Але мій син завжди любив такий суп, та й молоко завжди пив з задоволенням.

Хіба він міг в результаті стати вегетаріанцем? Немислимо!

Дівчина пішла в кімнату і не виходила до мене до самого від’їзду. Я поговорила з сином наодинці.

Коли він проводив мене до вокзалу, я повідомила, що це тільки його справа і його вибір, а я прийму будь-яке його рішення.

Якщо він хоче одружитися на такій жінці, то нехай одружується.

Але я особисто вважаю, що йому варто як слід подумати.

І поїхала.

Син нічого мені не говорить, а ми терпляче чекаємо, що він вирішив

КІНЕЦЬ.