Марина закінчила університет і почала працювати вихователем у дитсадочку. Вона дуже хвилювалася з-за того, що у неї немає досвіду. Знайомство з колективом пройшло добре.

Робота її було не найлегша. Діти вередували, всі плакали по мамі, крім однієї. Маринку завжди проводжав тато. Чоловік приходив дівчинку рано вранці, а забирав останньою. Дівчинка була дуже спокійною і тихою.

Нову виховательку дивувало те, що дівчинка завжди мовчить. Маленька Маринка завжди грала одна. Дуже рідко її можна було побачити в колі дітей. Марина намагалася допомогти їй. Грала з нею, хотіла розсмішити.

— Мила, а ти помітила, що у нас з тобою однакові імена? Давай будемо дружити? – запитала старша Марина, в надії здружитися.

— Давайте — прошепотіла

дівчинка.Вихователь не має права виділяти когось серед дітей. Але Марина не могла нічого вдіяти з собою. Їй постійно хотілося обіймати дівчинку.

Папа Маринки був молодим чоловіком. Щоранку він приводив дівчинку і цілував її на прощання.

— Бувай, принцеса. Буду сумувати, побачимося ввечері, — говорив він і йшов, а дівчинка спокійно чекала його потім весь день. Чоловік був дуже уважним до дочки. Забирав Маринку завжди останньою. Видно було, що дуже втомлювався. Приходив завжди з пакетами з продуктового магазину.

Марина запитала в іншої виховательки про них. Виявилося, що дівчинка втратила маму рік тому. До цього вона була дуже веселою і активною дитиною.

— А тато бачиш, який молодець. Не кожен би зміг так. Допомагати

нікому. Бабуся дуже стара, не виходить з дому навіть. Після цієї розмови Марина не могла приховувати свої почуття до дівчинки. Вона обіймала і грала з нею, поки ніхто не бачить. Маринка прив’язалася до виховательки. Одного разу тато дівчинки подзвонив і почав вибачатися.

— Марина Сергіївна, вибачте, будь ласка. У мене виникли проблеми на роботі, а садок закривається через 20 хвилин. Я не знаю, що робити…

— Не переживайте. Ми погуляємо з Маринкою. Морозиво поїмо. Будьте спокійні, — сказала Марина і навіть зраділа запізненню чоловіка.

— Ви не уявляєте, як я вдячний вам, — сказав той, добігши до двох Марин в парку. В той день чоловік запросив Марину в кафе, і з тих пір вони не розлучалися. У Андрія тепер дві Маринки

КІНЕЦЬ.