Я відмовилася допомагати сестрі, і тому стала ворогом і для неї, і для нашої мами. Мені прикро, але я зрозуміла, що мама робить між нами велику різницю, а сама наче цього і не помічає.

У важкий для мене час, мені мама аж ніяк не допомогла, а до сестри на допомогу перша біжить.

На даний момент я розлучена, сама виховую доньку. Розлучення з колишнім чоловіком далося мені дуже важко. Ще й мама на мене напосіла – вона мене звинувачувала у розлученні. Сказала, щоби я на її допомогу навіть не розраховувала.

А ось коли сестра розлучилася і залишилася сама з дитиною, вона забрала її до себе.

Мама чомусь дуже любила мого чоловіка. Він спеціально старався бути добрим з усіма моїми родичами, і тому, коли ми розлучалися, мама виявилася на його боці.

Насправді, мій чоловік був дуже важкою, якщо не сказати – страшною людиною. Але, в присутності тещі він змінювався, і мама моя йому вірила.

Колишній чоловік зробив усе, щоб я залишилася сама, без родичів і друзів. Він навіть з роботи змусив мене звільнитися, щоб я стала залежною від нього в матеріальному плані.

– Навіщо тобі ця робота? Від неї одні нерви. Я хочу, щоб ти зустрічала мене в гарному настрої, а не втомлена. Фінансове забезпечення нашої родини я беру на себе, – запевнив мене чоловік.

Я думала, він це робить із добрих намірів, тому погоджувалася. Потім дізналася, що дитину чекаю.

Коли народилася дитина, чоловік дуже змінився. Він, мабуть, вирішив, що я з дитиною від нього нікуди не подінусь, і почав показувати свій справжній характер. Говорив про мене багато неприємних речей, грошей навіть на хліб не давав.

Що я тоді пережила, одному Богу відомо. При цьому, чоловік у всьому звинувачував мене. Він називав мене найгіршою дружиною та мамою.

Я пропонувала йому розлучитися, якщо я така погана, але він мене не відпускав.

Мені довелося буквально втекти, бо іншого виходу у мене не було.

Я приїхала з дитиною до мами, а вона мене навіть на ніч не пустила до себе. Сказала, що вона на боці мого чоловіка, і щоб я не вигадувала дурниць, а поверталася до нього. А якщо ні – тоді я маю сама вирішувати свої проблеми.

– Я звикла сама жити. Треба було наперед думати, де ти збираєшся бути, коли від чоловіка йшла. Не вигадуй, і повертайся до нього, – сказала мама.

Тоді мені допомогла одна моя знайома, яка впустила мене до себе просто так. Правду кажуть, що світ не без добрих людей.

Зараз у нас все чудово – я працюю, непогано заробляю, планую найближчим часом придбати житло.

За всі ці роки мама навіть жодного разу мені не зателефонувала. Ось тільки вчора, щоб розповісти, що моя сестра розлучається. Сестру мама дуже шкодувала:

– Як вона, бідна, намучилася! Скільки можна було це терпіти? Ну тепер ми покладемо цьому край, – плакалася мама в слухавку.

– Ми – це хто? – запитала я.

– Ти і я. Ми ж одна сім’я, у біді своїх не можна кидати, – заявила мама.

Вона забрала сестру до себе, а від мене хоче грошей, вважає, що я сестрі повинна фінансово допомогти, поки вона на ноги не стане.

Мені стало просто до сліз прикро. Тобто мене мати могла виперти посеред ночі з дитиною на вулицю, а сестрі треба допомагати!

Я відразу дала зрозуміти, що в цьому не братиму участі. Я усвідомила, що з моїми родичами треба жити за принципом – кожен сам за себе. Я не хочу і не допомагатиму їм.

Мама і сестра на мене дуже ображені, вважають егоїсткою. Як це я відвернулася від горя рідної сестри?

А ось так! Як мама від рідної дочки! Як на мене – все справедливо. Ну хіба не так?

КІНЕЦЬ.