Таня зніяковіло відвела погляд убік, помітивши в магазині колишню свекруху Ірину Борисівну.

– Як же я не хочу з нею розмовляти, – процідила сама собі дівчина.

Вона хотіла піти подалі з очей жінки, як робила вже багато разів, але не встигла, оскільки та вже помітила невістку і кинулась назустріч.

– Як справи, Таня? – люб’язно поцікавилася Ірина Борисівна та награно усміхнулася. – Сподіваюся, ти нормально переживала розлучення з моїм сином?

– Все добре, – дівчина розпливлася в посмішці, вирішивши зробити вигляд, що питання її не зачепило. – Як ваше здоров’я?

– Ти знаєш, пішла на поправку, як тільки внучка народилася, – єхидно промовила жінка і схвально поплескала Таню по плечу. – Катруся – моя нова невістка – місяць тому народила таку чудову дівчинку.

– Вітаю, – на одному подиху відповіла дівчина, яку ця новина сильно зачепила.

Вона досі не могла забути ні чоловіка, ні того, як після п’яти років спільного життя він підло з нею вчинив.

Таня та Олег прожили разом п’ять років. Як здавалося дівчині, вони жили душа в душу, тому його слова про те, що їм треба розійтися, здивували її.

– Ти народити не можеш, а мені час обзаводитися спадкоємцем, – заявив чоловік і почав збирати свої речі. – Квартиру я ділити не буду. Нехай лишиться тобі.

Олег вирішив зіграти у шляхетність перед дружиною, хоч насправді іпотеку за квартиру оплачувала Таня.

Дівчина зрозуміла, що без Ірини Борисівни тут не обійшлося.

Спочатку відносини між ними були хорошими, але в якусь мить все змінилося.

Жінка почала чіплятися до неї, розмовляти погано, говорити, що невістка зазналася і стала невдячною.

Таня намагалася якомога рідше спілкуватися зі свекрухою, віддаючи перевагу обходити її стороною.

Вона знала, що не подобається Ірині Борисівні за скромність і відсутність перспектив, як казала жінка, а тут ще, невістка ніяк не могла завагітніти.

Ірина Борисівна не забула скористатися цим фактом і щоразу при зустрічі вимовляла синові:

– Не стане мене скоро і через таку невістки не встигну онуків понянчити. Мені вже шістдесят років, Олеже. Пошкодуй мене.

Олег розгублено кивав матері та обіцяв, що обов’язково намагатиметься вирішити цю проблему.

Прискорити подію допомогла сама Ірина Борисівна. Вона заявила синові, що тяжко занедужала, і він зобов’язаний виконати її останню волю – подарувати онука чи онуку.

Олег замислився над словами матері, і вже за місяць запропонував дружині подати на розлучення.

Таня вирішила не сперечатися.

Так як дітей у пари не було, подружжя розлучили без жодних проблем.

Півроку дівчина нічого не чула про колишнього чоловіка, і ось на тобі – Ірина Борисівна намалювалася.

– Як добре, що ти мені попалася, бо я тобі кілька разів дзвонила, так і не додзвонилася. Ти номер змінила чи що? – поцікавилася жінка.

– Змінила.

– Я ось про що з тобою поговорити хотіла, Таню, – Ірина Борисівна голосно позіхнула.

– Пора б совість мати. У кожного безсовісного раз у житті вона має прокидатися.

– В якому сенсі? – здивувалася дівчина, яка ніяк не чекала від колишньої свекрухи претензій, бо не було нічого, щоб їх тепер пов’язувало.

– У Олега донька народилася.

– Я вас вже привітала, – Таня різко зупинила жінку.

Їй не хотілося розмовляти про колишнього чоловіка та його нову родину. Вона взагалі не розуміла, до чого хилить свекруху.

– Навіщо мені твої вітання? Вони втрьох живуть у моїй квартирі. Шумні вони дуже. Мені шістдесят років, я хочу дожити решту старості в тиші.

– Ви онуків так хотіли, – задоволено посміхнулася Таня.

Вона була в глибині душі рада тому, що Ірина Борисівна отримала по заслугах.

– Ти не усміхайся, Таня, а квартиру звільняй! – Жінка міцно взяла дівчину за плече.

– Яку квартиру?

– Двокімнатну, у якій ти живеш! У тебе все одно нема дітей. Навіщо тобі така площа? – обурилася Ірина Борисівна, яка була впевнена у своїй правоті. – Мій син жив із тобою, отже, має на неї повне право. Він і так пошкодував тебе спочатку, вирішив не ділити майно, а тепер має сім’ю, їм треба десь жити.

– А мені не треба жити? Коробка з під холодильника підійде, так? Іпотеку платила я – квартира моя! – Таня схвильовано заморгала очима. – Олег не має жодного права на неї.

– Як це не має? Це ми ще подивимось! Бач, яка нахабна! Зроду б на тебе не подумала! Не хочеш по-доброму, буде по-поганому, — сказала Ірина Борисівна і, поспішила піти.

Додому вона прилетіла у холодному поті. І почала голосити на всю квартиру.

– Тихіше можна? – на кухню зазирнула молода невістка. – Доньку розбудете. Я її тільки заколисала.

– А мені то що! Не подобається, з’їжджайте! – парирувала у відповідь Ірина Борисівна і почала стогнати ще сильніше.

– Олеже! – суворо покликала Катя, і за кілька секунд на кухні з’явився Олег. – Скажи своїй матері, щоб була тихіше!

Чоловік задумливо почухав потилицю і перевів погляд із дружини на матір. Їх сварки траплялися щодня, і це його неабияк дратувало.

– Не подобається, збирайте речі та йдіть. Тим більше тобі, Олегу, є куди йти, – багатозначно промовила жінка.

Чоловік запитливо глянув на матір. Ірина Борисівна відразу перестала стогнати і суворо заявила:

– У тебе є квартира, в якій живе колишня дружина і на яку я давала гроші на початковий внесок. От забула їй про це нагадати, – з досадою додала жінка.

– Вона Таніна, – невпевнено промовив Олег.

– Що означає, Таніна? У тебе сім’я, а в неї хто? – Ірина Борисівна почала обурено зітхати. – Я її бачила сьогодні. Нахабна, слів немає. Потрібно поставити її на місце.

– Мамо, що я їй скажу? – Невпевнено знизав плечима Олег. – Ми розійшлися.

– Я скажу! – молода невістка зацікавилася інформацією про квартиру. – Говори адресу.

Увечері цього ж дня Катерина вирушила до Тетяни із серйозною розмовою.

– Ви хто? – Дівчина здивовано відчинила двері перед непроханою гостею.

– Я нова дружина Олега, – Катя приспустила сонцезахисні окуляри і гордо оглянула Тетяну. – Прийшла подивитись нашу квартиру.

– Яку квартиру?

– Цю. Наскільки я знаю, щонайменше частина її належить моєму чоловікові! – Катерина відсторонила Таню убік і пройшла всередину.

– З чого ви всі це вирішили? – здивовано посміхнулася дівчина.

– Хоча б з того, що Ірина Борисівна дала вам на початковий внесок, та й чоловік мій жив з вами п’ять років, і має на неї всі права, – каже Катерина.

– Ну, по-перше, я ніякого початкового внеску в очі не бачила, а по-друге, я взяла іпотеку за рік до розлучення, так що мій колишній чоловік практично не брав участі в її оплаті, – Таня схрестила руки.

– Як це? – Непрохана гостя від несподіванки прочинила рота.

– Отак і передайте Ірині Борисівні. Це ж вона вас відправила? А я думаю, з чого вона вирішила, що Олег має права на мою квартиру, – обурено посміхнулася Таня.

Катя окинула її розгубленим поглядом і поспішила піти, бо соромитися більше не хотіла.

Катя швидко з’явилася на порозі квартири Ірини Борисівни.

– Ну що? – зустріла її стривожена свекруха.

– Колишня дружина Олега сказала, що він не давав їй грошей на початковий внесок! – ображено процідила Катя, скинувши в коридорі туфлі.

– Як? А куди поділися гроші? – Ірина Борисівна здивувалася.

– Це ви в сина спитайте! – Дівчина швидко влетіла в кімнату, і вже через пару секунд з неї вискочив Олег.

– Синку, де гроші, що я давала на квартиру? – майже пошепки спитала жінка.

– Мамо, я все поясню! – Чоловік замахав у повітрі руками. – Я вклав їх у інвестиції, і нічого не вийшло.

– Боже мій! Ось не розумний! – сплеснула руками Ірина Борисівна. – А я з Тані трясти квартиру хотіла. Незручно як.

Олег у відповідь скромно знизав плечима і поспішив піти геть.

Всю ніч Ірина Борисівна думала про слова, які наговорила колишній невістки.

Виявляється, вона не така вже й погана, якою вона її вважала.

Весь цей час жінка думала, що Таня обібрала її сім’ю.

На ранок Ірина Борисівна пішла магазин, купила тортик і вирушила до колишньої невістки.

– Теж прийшли просити частку? – гордо поцікавилася Таня, побачивши свекруху на порозі.

– Ні, я хочу поговорити. Незручно якось вийшло, – жінка простягла торт колишній невістки.

Дівчина, хоч і з не особливим бажанням, все-таки впустила її в будинок.

Поки Таня розливала по чашках чай, на кухні панувала тиша.

– Таню, Олег, виявляється, гроші, які я давала на початковий внесок, профукав, – з гіркотою промовила жінка. – А я весь цей час думала, що ти взяла їх на квартиру і навіть не подякувала мені. Сильно на тебе була ображена. Хто б мені раніше сказав… Ех, накрутила я справ. Про недугу обманула. Не було в мене нічого. Я просто вас хотіла розвести, тож знайшла привід.

– Воно і на краще, – усміхнулася Таня. – Я вас не звинувачую, отже, так мене любив Олег.

Вперше в житті вона не відчувала ніяковості у спілкуванні з Іриною Борисівною.

Тепер Таня точно не бігатиме від неї, як раніше.