Дітей у мене двоє: син і донька. Але так склалося, що доньці я більше допомагала, бо вона біля мене залишилася, а син одружився і пішов жити до своєї дружини.

Не буду приховувати, невістка мені теж не подобалася, тому я до них не ходила, і до себе не кликала.

Син у мене як золото – і розумний, і красивий, я все мріяла, яку ж він мені невістку приведе. А він вибрав собі за дружину розлучену жінку з дитиною. Я його відмовляла від цього вчинку, але він мене не послухав. І це нас з сином дещо розвело на життєвій дорозі.

А донька моя нічого, заміж вийшла, привела чоловіка до нас додому. Зять виявився хорошим хлопцем, дуже мені подобається, ми з ним з самого початку стали добре ладнати.

Ну і так вийшло, що внуків від доньки я любила, бо вони біля мене жили. А внуків від сина я і не знала, та й вони мене теж.

Так ми собі і жили. А 12 років тому я на заробітки в Італію поїхала, мені мій зять допоміг виїхати, за що я йому дуже вдячна, бо за цей час я непогано доробилася.

Я свій будинок в селі так відбудувала, що не впізнати його зараз. Всі гроші я доньці висилала, а вони з чоловіком хазяйнували – робили все на свій смак, я не втручалася.

Останнім часом я вже менше їм грошей висилала, бо всі роботи вже в основному виконані, а стала собі трохи гроші складати, щоб в старості не залежати ні від кого.

Нещодавно мені донька зателефонувала в Італію, і попросила гроші на машину. Зять хоче автомобіль, донька просить мене, щоб я їм допомогла, мовляв, дуже треба – і для роботи, і для життя.

Я вже майже погодилася, але розповіла про це одній своїй подрузі, тут, в Італії. Так вона мене не підтримала, навіть насварила. Вона вважає, що ці гроші я маю сину віддати, або йому машину купити, а не зятю, а то якось не дуже справедливо виходить, що доньці все, а сину нічого.

Подруга розповідає, що вона теж має двоє дітей, але все зароблене ділить між ними порівну, бо не можна між дітьми різницю робити.

Я з нею згідна, але ж син у мене нічого і не просить, він сам вибрав собі дорогу в житті.

А біля доньки з зятем я таки доживати буду своє життя, і саме вони мені в старості стакан води подадуть.

Одним словом, я вже й сама заплуталася, не знаю, що робити? Купити зятю машину, як просить донька, чи віддати гроші рідному синові, або, принаймні, запропонувати?

Яка ваша думка? Як буде правильно?

КІНЕЦЬ.