Катерина Георгіївна, озирнувшись на всі боки, вставила ключ у дверний замок і вже за кілька секунд прослизнула у квартиру сина Валерія.

На порозі вона акуратно витерла взуття об вхідний килимок і цілеспрямовано попрямувала до спальні молодих.

Декілька хвилин жінка лазила по їхньому ліжку і, нарешті, виконавши свою місію, пішла.

Катерина Георгіївна мала добрі стосунки із сином та його обраницею Вікою, за що мала вільний доступ до їхньої квартири та удостоїлася зв’язки запасних ключів.

Щойно жінка зникла з виду, як з-за рогу виринула ефектна блондинка.

То була Віка, яка поверталася з роботи. Зайшовши додому, вона скинула туфлі та пройшла у ванну.

Здавалося, день був звичайний. Але це відчуття було рівне до того моменту, поки Віка не зайшла до спальні.

Вона здивовано застигла на місці, побачивши пом’яте ліжко. Дівчина чудово пам’ятала, що заправляла його зранку.

У голові тут же закралися думки, що ліжко зім’яв Валерій. Однак вона відразу згадала, що чоловік повинен перебувати на роботі.

Віка знову привела ліжко в належний вигляд і пішла на кухню готувати вечерю.

На момент повернення Валерія з роботи, вона вже геть-чисто забула про інцидент.

Однак через тиждень історія повторилася, що напружило Віку, але вона вирішила поки що нічого не говорити чоловікові.

Завести розмову з Валерієм дівчина наважилася через десять днів, коли знову помітила, що їхнє ліжко пом’яте.

Вона з неприязню уявила, що чоловік тишком-нишком приїжджає в обід додому з якоюсь іншою жінкою.

– Ти був дома в обід? – Почала розпитування здалеку Віка.

– Ні, – байдуже відповів чоловік.

– Точно? – з недовірою уточнила дівчина та поставила перед Валерієм тарілку з борщем.

– Звичайно. Чому ти питаєш?

– Я помітила, що в нас пом’ята постіль, – зніяковіло відповіла Віка, яка не хотіла звинувачувати чоловіка в зраді.

– Може, забула вранці застелити? – припустив Валерій.

– Валерій, ти ж мене знаєш! Коли я забувала це зробити? Якщо навіть спізнюватимуся на роботу, все одно приведу ліжко в порядок, – заперечила дівчина.

– Тоді не знаю, – байдуже знизав плечима чоловік.

Його незворушна поведінка посіяла в ній сумніви щодо підозр у зраді.

Віка подумала, що він просто не може так натурально грати.

Проте, навіть після розмови з Валерієм нічого не змінилося. Дівчина, як і раніше, раз на тиждень виявляла свою ліжко пом’ятим.

Не бажаючи більше губитися у здогадах, вона потай встановила в спальні камеру відеоспостереження.

Цілих десять днів після повернення додому Віка бігла до кімнати, щоб перевірити ліжко.

Однак, як на зло, воно було таким, як залишала його зранку дівчина.

Віка навіть подумала про те, що Валерій таки когось водив за її відсутності, але помітив камеру та змінив місце дислокації.

Лише на одинадцятий день вона знову виявила ліжко пом’ятим. Радісна дівчина кинулась переглядати запис із камер відеоспостереження.

Яке ж було її здивування, коли замість чоловіка та його коханки вона побачила Катерину Георгіївну.

Віка одразу подумала, що жінка хоче розвести її із сином, для цього і влаштовує провокації.

Однак її думка різко змінилася, коли вона побачила, що Катерина Георгіївна непоказно перевернула матрац і витягла звідти хустку, в яку було загорнуто гроші.

Катерина Георгіївна взяла гроші до рук і задоволено перерахувала кожну купюру.

Після цього вона знову помістила свої скарби під матрац, не знайшовши часу привести ліжко в той вигляд, який був до її приходу.

Віка здивувалася від поведінки жінки. Невже вона тишком-нишком вирішила влаштувати в їхній квартирі сейф?

Дівчина підійшла до ліжка і, сунувши руку, витягла хустку з новенькими купюрами.

Перерахувавши гроші, вона виявила, що свекруха зберігає близько трьох тисяч гривень.

Про те, що це його мати перевертає їм ліжко, Віка повідомила Валерію, щойно він переступив поріг.

– А я вже було вирішила, що ти когось сюди водиш за моєї відсутності. Давай провчимо твою маму? – запропонувала дівчина.

– Як?

– Побачиш, – Віка згрібла гроші і сховала їх у шафу.

Тиждень стояла тиша, а за сім днів Валерію зателефонувала ображена мати.

– Ви негідники! – несамовито вигукнула вона в слухавку. – Поверніть мої гроші!

– Які гроші? – Чоловік вдав, що не розуміє, про що вона говорить.

– Мої!

– А де вони були?

– У вас під матрацом! Не вдавай, ніби не знаєш! Це ж твоя Віка їх забрала? – невдоволено заголосила жінка.

– Мамо, ніхто в тебе нічого не забирав. Твої гроші ми переклали в інше місце, – Валерій різко зупинив матір. – Навіщо ти взагалі їх у нас зберігала? Все ліжко перевертала, і Віка навіть подумала, що я їй зраджую.

– А де мені зберігати таку суму? – обурено заперечила Катерина Георгіївна. – Не в себе ж. Ти ж знаєш, що твій батько, якщо їх знайде, тут же кудись спустить.

– Хоч би нам тоді сказала…

– Зараз знаєте, – понизивши тон, відповіла жінка. – Де мої гроші?

– Увечері зайдеш, віддамо. Мамо, а навіщо ти їх щотижня перераховувала? – поцікавився Валерій, якому не давало спокою це питання.

– Перевірити, чи все на місці.

– Мамо, тобі краще покласти гроші в банк і не переживати, – запропонував чоловік.

Наступного дня він відвіз матір до банку, а Катерина Георгіївна перестала м’яти ліжко Віки та Валерія.

КІНЕЦЬ.