Аня та Лариса були нерозлучні з самого дитинства. Їхня дружба пережила все: перші закоханості, шкільні випускні, університетські роки.

Коли вони виросли та створили свої сім’ї, здавалося, що ніщо не зможе розлучити їх. Ані у цьому житті пощастило з чоловіком, Ігорем, який був дбайливим, уважним та успішним.

Лариса ж, на жаль, зіткнулася із шлюбом, сповненим розчарувань. Згодом Лариса почала заздрити щасливому сімейному життю Ані. “Аня, ти така щаслива з Ігорем. Він такий чудовий”, – часто говорила вона.

“Так, я справді везунчик,” – з усмішкою відповідала Аня, не підозрюючи про те, що коїться в душі подруги. Якось Лариса вирішила діяти. Вона почала проводити більше часу з Ігорем, шукати приводів для зустрічей, робити йому компліменти.

Ігор, не підозрюючи про її наміри, був радий дружній підтримці подружки дружини. “Ігоре, ти такий дбайливий. Ані так пощастило з тобою,” – сказала Лариса на одній з таких зустрічей.

“Дякую, Ларисо. Але і я вважаю, що мені пощастило з Анею. Вона моя опора та натхнення,” – відповідав Ігор, не підозрюючи про приховані почуття Лариси. Коли Аня дізналася про спроби Лариси привернути увагу її чоловіка, вона була дуже розчарована. “Ларисо, як ти могла?

Я довіряла тобі,” –сказала Аня, зіткнувшись з подругою. “Аня, вибач, я просто … Я так заздрила тобі всі ці роки. Ти завжди отримуєш краще,” – зізналася Лариса, сповнена жалю і сорому.

Цей інцидент поставив хрест на їхній дружбі. Аня та Лариса розійшлися, зрозумівши, що їхні шляхи несумісні.

Аня відчувала гіркоту зради, але її шлюб залишився міцним, і вона була вдячна Ігорю за його вірність та чесність. Ця ситуація навчила її цінувати справжнє кохання і бути пильною навіть перед давньою дружбою.

КІНЕЦЬ.