Ми розійшлися з колишнім чоловіком 5 років тому, але час не зміг стерти почуття, які я відчуваю до нього. Він уже знайшов нову сім’ю, і наші спілкування обмежуються лише питаннями про дітей.

Але у моєму серці все ще живе любов до нього.

Іноді, коли я бачила його, під час спілкування з дітьми, відчувала, як моє серце завмирає. Він завжди був чемний зі мною, але ніколи не переходив межі формального спілкування. Якось, зібравшись із силами, я вирішила поговорити з ним про свої почуття.

“Чи можемо ми поговорити? Мені потрібно сказати щось важливе,” – сказала я йому, коли він вкотре приїхав за дітьми. Він кивнув, і ми усамітнилися у вітальні.

“Я знаю, що це може здатися дивним, але я досі маю до тебе почуття,” – зізналася я, відчуваючи, як мої руки тремтять від хвилювання. Він подивився на мене здивовано, але його очі залишалися спокійними.

“Я ціную твою відвертість,” – почав він, – “але я вже побудував нове життя. Я думаю, нам обом краще рухатися далі.” Я кивнула, намагаючись утримати сльози.

Я знала, що він має рацію, але це не робило мої почуття менш реальними. “Я розумію. Вибач, що торкнулася цієї теми,” – сказала я, намагаючись посміхнутися крізь смуток.

Ми попрощалися, і він поїхав. Я залишилася одна зі своїми почуттями та думками про те, що настав час рухатися далі. Мої емоції були сильні, але я знала, що потрібно шукати щастя у чомусь іншому, у чомусь новому.

Ця розмова була для мене катарсисом. Я зрозуміла, що настав час закрити цей розділ мого життя і відкрити новий, повний можливостей і нових початків. Мої почуття залишаться в минулому, а майбутнє чекає на мене попереду.

КІНЕЦЬ.