Вероніка нарешті здійснила свою мрію. Вона купила машину – червону і невеличку.

Зараз її син уже вивчився, сам добре заробляє, у нього своя сім’я, і ​​грошей від матері не потребує.

Тому Вероніка взяла кредит, додала суму, яку змогла відкласти і втілила свою мрію в життя.

Чоловіка в неї немає, розійшлися ще десять років тому.

Вероніка не змогла терпіти сварки через його постійні веселощі…

Після розлучення життя налагодилось, вона пішла на іншу роботу, щоб подалі від колишнього. Їй у цьому плані пощастило – зарплата стала вдвічі більшою та й робота була цікавіша.

Зараз їй вже сорок сім років, виглядає вона чудово, живе одна і мріє, звісно, про коханого чоловіка.

Але в наш час, це не так просто знайти чоловіка і для душі і для життя.

-Катю, в наш час усі нормальні мужики вже з дружинами, – завжди казала вона подрузі.

– При сім’ях! А якогось непутящого мені не треба, вже був один.

От у тебе Дмитро хороший чоловік, сім’я для нього все! А таких як він, я поки що не зустрічала… Я самостійна і самодостатня, що мені ще треба? Ну якщо зустріну такого чоловіка, то я точно його не пропущу!

Вони часто після роботи зустрічалися з подругою в кафе, обмінювалися новинами, розмовляли про дітей, ну і звісно що й про чоловіків…

Через кілька місяців після покупки машини, Вероніка раптом відчула, що почала повніти. Мабуть рухалася мало от і давалося взнаки.

Вона ж скрізь на машині! Навіть сміття по дорозі на роботу везла машиною! Вага набиралася швидко, і майже через рік подруга їй сказала:

-Віра, ти давай роби щось, запишися у спортзал, або ще кудись. Не діло це!

Вероніка на подругу не ображалася, ну хто як не вона скаже чесно в очі про таке…

Вона ніяк не могла зібратися з духом, щоб почати нарешті займатися собою. На це треба зважитися, і щоб хтось підтримав…

Хоча Каті це навіщо? Вона он яка струнка! Але під час чергової зустрічі в кафе, дивлячись на Вероніку, Катя сказала:

-Так подруго, все! Я вирішила тобі допомогти! Завтра ми їдемо з тобою у спортзал. Там друг мого чоловіка на нас чекатиме. Дмитро дзвонив йому на моє прохання і той пообіцяв зайнятися тобою.

В принципі, Вероніка і так була гарна жінка, але повнота їй не пасувала. Деяким жінкам повнота підходить, вони навіть виглядають гарніше, але Вероніці таке явно не підходило.

Вероніка познайомилася із тренером. Перед ними стояв стрункий, спортивний чоловік на ім’я Іван, і Вероніка, як побачила його, так одразу й зашарілася. Іван був із тих чоловіків, які їй подобалися. З першого погляду Вероніка закохалася в нього. Такого з нею ще не траплялося!

Після другого заняття Катя вирішила, що її підтримка більше подрузі не потрібна. Вона направила її на правильний шлях, ось тепер нехай і працює зі своїм Іваном.

-Вероніко, все. Тепер далі ти сама, у тебе є мотивація, якщо ти з першого погляду закохалася в нього. Це тобі піде на користь, – сказала Катя.

Вероніка виконувала складні вправи, як їй здавалося, важко. Але вона вирішила будь-що, привести себе в порядок.

В Івана вона закохалася не на жарт. Але в той же час розуміла, що він недосяжний для неї… Навколо нього ходили стрункі та підтягнуті красуні різного віку.

Всі йому посміхалися, а вона ображалася. Чому він повинен звертати увагу на інших, якщо займається з нею індивідуально?!
Іван уважно ставився до Вероніки, може тому, що Дмитро, чоловік Каті був його другом. От тому він і пообіцяв з нею старанно займатися.

Вероніка розуміла, що вона не в тій формі, як жінки, які оточували Івана.

На щастя природа нагородила її наполегливістю, завзяттям і гордістю, тому вона не могла так просто здатися. Займалась вона натхненно і наполегливо.

Вероніка займалася вже два місяці, мало того, вона купила собі велосипед, і рано-вранці перед роботою, а іноді й увечері ганяла на ньому по місту.

Вона не переставала думати про Івана, саме він був для неї головним стимулом на шляху її перетворення на струнку і підтягнуту.

Цілеспрямованість та завзятість Вероніки зробили свою справу. Поступово кілограми почали зникати, вона почувала себе бадьоро, впевнено, і навіть якось помітила на собі пильний погляд Івана, не як інструктора, а як чоловіки…

Вона мріяла, як вони підуть разом з ним у ресторан, як усі жінки дивитимуться на них, особливо на нього, симпатичного, мʼязистого, і заздритимуть Вероніці…

Їй залишалося ще трохи до тієї досконалості, при якій, як вона вважала, Іван би зацікавився нею вже точно.

З подругою вони знову зустрілися через три тижні. Вероніка хотіла, щоб Катя побачила результат її праці своїми очима, і в неї це вийшло! Катя захоплено дивилась на неї:

-Вероніко! Це ти? Ти на себе дивилася в дзеркало? Скільки скинула? Оце так! Я й не очікувала, що ти так змінишся.

-Що справді так видно? – посміхнулася Вероніка.

-Ну, я давненько тебе не бачила, і не можу від тебе відвести очі! Ти ще красивіша стала, ніж п’ятнадцять років тому! – захоплено сказала Катя.

-А що Іван? Він далі тобі подобається?

-Так, подобається, але навколо нього в’ється стільки гарних жінок. При мені він поводиться стримано з ними, тримає їх на відстані, а в іншому місці не знаю, не впевнена. Я звичайно розумію, що такого чоловіка втримати біля себе складно, тому він і не одружений…

-Дмитро казав, у нього не стало дружини п’ять років тому… У них було дуже велике кохання. З тих пір він не одружується, і веде дуже скромне життя, так що може і справді поводиться стримано і не підпускає до себе нікого…

Пройшло близько року. Вероніка вже була у чудовій формі, але продовжувала займатися. Іван вже почав робити їй компліменти, а недавно навіть сказав:
-Вероніко, ти так змінилася з того часу, коли я побачив тебе вперше. Ти була така розгублена, уважно слухала. А зараз дивлюся на тебе, і в тобі з’явилася впевненість, дивишся прямо, не відводиш погляду!

І взагалі ти над собою добре попрацювала, тепер ти схожа на голлівудську зірку! Я обіцяв Дмитру і його дружині, що зроблю з тебе квіточку і так і вийшло! Ти не лишай заняття і підтримуй себе, а то багато хто йде і потім набирає ще більше вагу…

Я відчуваю, що ти скоро не будеш приходити на заняття, бо вже дивишся на себе в дзеркало із задоволенням, а значить вважаєш, що діло зроблене. Але займатися треба регулярно…

Вероніка слухала Івана, і не вірила своїм вухам, як він хвалить її.

-З чого ти взяв, що я збираюся залишити заняття? Ні! У мене навіть у думках цього не було. Я вже звикла до них і не можу без цього жити!

Вероніка бачила, як Іван радісно посміхнувся, опустивши очі, мабуть, не хотів показати свою радість.

І тут Вероніка раптом зрозуміла, що вона небайдужа йому. Щоправда, вона не була впевнена в цьому, їй тільки на мить здалося, але жінки ж завжди таке відчувають!

Заняття у пʼятницю закінчувалися і Вероніка вже збиралася додому. Вона зібрала свої речі і пішла до виходу.

Раптом до неї підійшов Іван.

-Вероніко, а ти не хочеш піти зі мною в кафе? – раптом запитав він. А то в мене вдома холодильник порожній, а одному йти нудно…

Вероніка застигла від здивування. Виходить вона була права! Не просто так Іван запрошує в кафе саме її! Інших жінок він все таки ж не запрошував!

Вона ледь стрималася, щоб не застрибати від радості, але спочатку вдала, що думає, а потім відповіла:

-Добре, я взагалі-то мала йти в гості, але якщо вже тобі нудно, то підемо розважимося…

У кафе вони сиділи години три, а потім роз’їхалися кожен на своїй машині.

Вероніка переконалася, що подобається Івану, він навіть сам про це сказав.

Їй не терпілося швидше зателефонувати Каті. І зайшовши в квартиру, вона одразу набрала її номер:

-Катю, ти не уявляєш, де я зараз була, і головне з ким! – одразу сказала вона в слухавку.

-Ну, і де ж ти була? Чого така радісна? – запитала подруга.

-У кафе з Іваном! Він сам запросив мене сьогодні! Я навіть не очікувала такого, але виду не подала, що я на сьомому небі від щастя.

-Вероніко, я така рада за тебе! Ти молодець, ти свої мрії завжди здійснюєш, щоб це тобі не вартувало. Дмитро сказав, що Іван не має жінки і він ні з ким не зустрічається.

Через чотири місяці Вероніка вийшла заміж за Івана. За найкрасивішого і найкращого чоловіка! Ну, принаймні, він таким здавався Вероніці.

А Іван закохався, у свої п’ятдесят років… Він уже й не мріяв, що зустріне жінку, яка допоможе йому забути те нещастя, яке сталося з його дружиною.

Вони звісно різні, але характером та завзятістю дуже схожі з Веронікою.

І Вероніка поряд з ним… Гарна, ніжна, впевнена… Така, про яку він мріяв!