Микола та Поліна сиділи на дивані та емоційно обговорювали поїздку на вихідних до старшого брата.

– Може, колиску подарувати? – запропонувала дівчина.

– Чи велику іграшку?

– Ні, Андрій сказав, що вони все купили ще до народження дочки, – похитав головою Микола.

– Є ще якісь варіанти? – Розвела руками Поліна. – Не знаю, що запропонувати.

– Може, якийсь набір? – чоловік задумливо почухав потилицю.

– Мама, не казала, що вони збираються дарувати?

– Начебто гроші, – зітхнула дівчина, подумки прикидаючи, що можна подарувати молодій сім’ї на народження дочки. – А Сашко що даруватиме?

Сашко був середнім братом у великій родині Мельників і поки що не був одружений.

– Теж не знає, – знизав плечима чоловік.

Місяць тому у старшого брата Миколи у сім’ї народилася молодша дочка Вікторія.

Сім’я сповістила батьків та двох братів про те, що незабаром приїде до них у гості.

Найбільше метушилася Василина Андріївна, якій не терпілося побачити внучку.

Однак несподівано плани довелося змінити, тому що Андрій повідомив про те, що вони не зможуть приїхати через те, що дитина після трохи занедужала, і поїздка зараз не на часі.

У результаті було вирішено, що гості самі приїдуть найближчими вихідними до молодої родини.

– Миколо, – Василина Андріївна зателефонувала синові, – Андрій сказав, що свято доведеться скасувати, бо Віка занедужала. Може, ви тоді з Поліною нікуди не поїдете, а посидите з Юлею? Ти ж знаєш, як вона важко переносить дорогу.

Юлі було лише десять років. У сім’ї вона була пізньою дитиною та молодшою сестрою серед трьох братів.

– Сашку я вже сказала, він не поїде, – відразу повідомила мати, натякаючи, що Миколі непогано було б взяти приклад з брата.

– Тітка Галя з тіткою Марією теж не поїдуть?

– Ні. Ніхто не їде. Тільки ми будемо, – переконувала сина жінка. – Андрій обіцяв пізніше всіх відвідати.

– Ну добре, – трохи образливо зітхнув Микола, який уже налаштувався на поїздку до старшого брата.

Василиса Андріївна не стала приховувати своєї радості через те, що все так вдало склалося, і до вихідних привезла Юлю до брата.

– Давай, ми ваші подарунки Андрію передамо, – запропонувала жінка і забрала у пари пакети.

Першого дня, діставшись до старшого сина, Василина Андріївна зателефонувала Миколі і повідомила, що вони добре дісталися.

Увечері Поліні зателефонувала подруга та покликала пару в гості. Микола вирішив попросити середнього брата Сашка кілька годин придивитися за їхньою молодшою сестрою.

Однак його відповідь сильно здивувала чоловіка. Середній брат повідомив про те, що він не може допомогти, оскільки зараз у Андрія.

– Як ти там опинився?

– Здивувався чоловік. – Мама сказала, що ти теж не поїдеш.

– Ні, напевно, вона мене неправильно зрозуміла, – радісно вимовив у слухавку Сашко.

Микола прислухався, на задньому тлі було чути музику та гучні веселі голоси.

– Ви святкуєте? – намагаючись зберігати самовладання, поцікавився Микола.

– Так. Веселощі в самому розпалі, шкода, звичайно, що вас немає! – розчаровано відповів Сашко.

– А хто там ще? – розгублено спитав чоловік.

– Ой, тут народу – повно! Усі тітки, двоюрідні сестри та брати. З боку невістки теж мало не вся рідня!

Микола застиг від таких новин. Виходить, мати його обманула, сказавши, що торжество скасовується?

– Сашко, а коли було вирішено святкувати? Не з бухти-барахти ви всі приїхали, – вирішив уточнити чоловік.

– Так ще на початку тижня, коли Андрій усіх кликав. Нічого й не змінювалося, – здивовано відповів Микола.

Від слів брата чоловік змінився на обличчі, згадавши, як палко мати переконувала його в тому, що жодного свята не буде.

За фактом, виявилося, що нічого не змінювалося, і вся рідня, за винятком Миколи, Поліни та сестри Юлі, залишилася вдома.

Микола закінчив з братом розмову і з обуренням розповів історію дружині.

– Василина Андріївна нас обманула? – Вигукнула Поліна і схопилася за голову. – Навіщо?

– А ось це вже в неї самої треба спитати, – образливо процідив чоловік, який не розумів, чому мати не захотіла їх бачити в гостях у старшого брата.

Через три дні батьки у піднесеному настрої повернулися від Андрія і приїхали до Миколи за молодшою дочкою.

– Як погуляли? – сухо спитав син.

– Скромненько, – посміхнулася Василина Андріївна і густо почервоніла, бо вже знала від Сашка про те, що Микола знає про урочистості.

– Мамо, можеш не обманювати! – вигукнув чоловік.

– На святі були всі, крім нас!

– Миколо, ну не ображайся. Мені довелося сказати вам, що все скасовується, – тихо відповіла жінка і розвела руками.

– Я не мала іншого виходу.

– Чому? Бачити нас не хотіла чи переживала, що осоромимо вас? – із викликом запитав Микола.

– Та НУ! Що ти таке кажеш?! Мені нема за що тебе соромитися, – пирхнула у відповідь Василина Андріївна і закотила очі.

– Я ніколи так не думала.

– Тоді в чому річ? – Микола вирішив не відпускати матір, доки не докопається до істини.

– Я обманула, бо треба було з кимось залишити Юлю, – натягнуто посміхнулася жінка.

– Не везти ж її із собою. Вона дуже погано переносить дорогу. Ви, молоді, ще встигнете погуляти, а ми й так рідко кудись вибираємося. До того ж не думаю, що ти хотів більше за мене побачити новонароджену племінницю. Та й взагалі, ти нічого особливо не втратив. Там було нудно, – додала вона.

Незважаючи на її виправдання, Микола дуже довго ображався на матір, яка заради своєї вигоди обманула сина, і він з дружиною пропустив велику сімейну урочистість.

Тільки приїзд старшого брата з сім’єю трохи пом’якшив напруженість у їхніх стосунках.