Якось гуляючи в парку зі своїм семирічним сином я зустріла стару хорошу знайому – Юлю, яка також гуляла зі соєю старшою донькою, яка також вже була першокласницею.

Розговорившись та згадавши давні часи, коли ми ще працювали разом, допоки спершу вона не пішла в декрет, а потім і я, Юля розповіла, що в неї є ще одна донечка.

Але по Юлі видно було, що щось не так. Начебто і весела, проте в той же час віддавало якимось смутком.

-Юлечко, все добре? Ти якась ніби ображена. Щось сталось? – схвильовано запитала я.

-Ой Олю, а що так помітно? – здивовано запитала вона.

– Та ось… пересварилась зі всіма мамами в класі.

-А що так?

-Так розумієш. Ти точно знаєш про ці чати батьківських комітетів.

-Так знаю, сама в ньому є відколи син в школу пішов.

-Ну ось, голова батьківського комітету зробила окрему групу, куди не додала лише одну жінку – багатодітну маму нашої однокласниці. Пише, що та чекає вже шосту дитину! Уявляєш?

-Нічого собі! Це ж яке здоров’я потрібно мати, щоб стількох виносити ? – ця новина шокувала мене добряче. Я ледве виносила свого сина, та й пологи були вкрай складні, а тут жінка шостого чекає

-Ага, здоров’я має, але фінансів не дуже. Запропонували скинутися по п’ятсот гривень, допомогти так сказати. Чоловік в неї постійної роботи не має, так, перебивається дрібними підробітками. То там підзаробить, то там. А виплат на дітей не може вистачати на сім’ю з семи людей, а тут на підході восьмий член сім’ї.

-То для чого вони стільки дітей ?

-Я відповіла дівчатам, що мені достатньо своїх проблем і що лишніх п’ятисот гривень я не маю. Ох, скільки всього я про себе дізналась. Яка я погана, скупа та безсердечна поганка, раз відмовляюсь допомогти тій жінці.

-Волонтерство — це ж діло суто добровільне і їхні образи та цькування неправильні. В любій ситуації така їхня поведінка була б неправильною як не подивись.

-Я ж їм це і кажу, але все одно, тепер всі мамочки, що підтримали ідею допомогти точать на мене зуб. Ну але ж я до тієї сім’ї відношення не маю, я їх не просила стількох дітей, то чому я маю допомагати, якщо сама маю грошей в притик?

-Їм цього, на жаль, не зрозуміти.

Шкода мені стало Юлю. Вона ж справді не причетна до появи тих п’яти дітей, та недалекій появі шостого. Ми всі вже давно дорослі люди. Потрібно спершу подумати, чи вистачить сил та фінансів забезпечити стільки дітей? Бо як не крути діти – це дорого, якщо ти хочеш всього найкращого для дитини, а не «просто бо так треба».

КІНЕЦЬ.