У мене з чоловіком один син. Тож ми обоє знали, що рано чи пізно доведеться знайомитися з невісткою. Якщо чесно, то навіть зачекалися цієї миті. Не міг наш Ігор ніяк нагулятися.

Йому скоро 30 років, а він досі нежонатий. У нас так не заведено. На старості й онуків побавити хочеться, і побачити весілля синове – звичайні старечі радості.

І ось нарешті минулоріч наш Ігор одружився. Ще до весілля я знала, що не така проста ця дівчина. Характер у неї – не дай Боже. Чому так суджу? Вони із сином жили у нас деякий час.

Будинок у нас просторий, тож гріх було не впустити дітей. Кала б потім, що ми їх обділяємо. Та, певне, дарма впускали. Але тоді ми думали, що доки вони на житло відкладатимуть, то прихистимо їх у себе.

А тепер ніяк не можемо вжитися з невісткою під одним дахом. Не поважає Богдана ні нас, ні наших традицій.

Ще моя бабуся вчила мене робити те і се, а тут у мій дім приходить незнайомка і починає все переінакшувати. Найбільшою сімейною традицією у нас було те, що всі члени родини повинні їсти разом з однієї великої миски. Це робить рід дружнішим і згуртованішим. Досі по-іншому ми навіть не робили.

Та й величезний плюс у тому, що не потрібно мити цілу гору посуду після трапези.

Так робила моя прабабуся, бабуся, мама і передалося воно мені. Усі в нашому роді знають про таку традицію і не сміють її порушувати. Зате новоспечена невістка повагу проявляти не збирається.

Для себе із сином вона ставить окремі тарілки, ніби цурається нас. Це дуже неприємно. Ми спочатку терпіли, думали, що з часом вона звикне.

Але терпіння має здатність закінчуватися. До того ж дівчина ще й готувати окремо від нас почала. І за один стіл сідати не хоче. У неї свій розклад. Це повне невігластво.

Я вже навіть намагалася її пояснити, що в нас так не роблять. Це традиція, яка передається з покоління в покоління, і вона, як частинка родини, повинна успадкувати її.

Але переймати нічого синова жінка не спішить. Тільки виправдання собі постійно нові вигадує. Усе скидає на дистанційну роботу. Мовляв, у неї свій графік, тож їсти разом з нами взагалі не може. Я обурена!

Хотіла на сина повпливати. Він же виріс у нашій сім’ї – міг би зрозуміти. Той лише руками розводить. Каже, що всім зручно й так, а ці наші традиції – це пережиток минулого. Розумію, що це невістка так його налаштувала проти нас. Не знаю, як тепер бути.

Чи повинна невістка дотримуватися цих традицій?

Чому?

КІНЕЦЬ.