Я все ще не можу повірити у те, що сталося. Все починалося так безневинно: мій чоловік, Андрій, отримав запрошення на зустріч випускників своєї школи.

Я навіть наполягала, щоб він пішов, адже це був чудовий шанс зустріти старих друзів. “Там буде весело! Адже ти так давно їх не бачив,” – говорила я йому, коли він сумнівався.

Але вечір зустрічі перетворився на переломний момент у нашому житті. Коли він повернувся додому, очі його горіли незвичайним вогнем. Він розповів мені про зустріч зі своєю колишньою однокласницею,

Іриною, і як вони провели вечір, згадуючи шкільні роки. Але незабаром після цього вечора він став відчуженим та задумливим. Через кілька днів він зробив приголомшливе зізнання.

“Я маю тобі дещо сказати. Я закохався в Ірину. Ми зустрілися після вечора і зрозуміли, що у нас є почуття один до одного,” – сказав він мені, уникаючи мого погляду.

Я відчула, як світ навколо мене руйнується. “Як ти можеш так вчинити? У нас були плани, у нас спільне життя!” – я ледве стримувала сльози.

“Я знаю, і мені шкода. Але я не можу жити в брехні: це почуття занадто сильне” – його голос був спокійним, але рішучим. Це було як удар прямо у серце.

Мені було важко зрозуміти, як усе могло так швидко змінитись. Але я усвідомила, що не можу утримувати людину, яка хоче піти. Нині я стою на порозі нового життя, повного невизначеності.

Ця ситуація навчила мене, що іноді життя пропонує непередбачені повороти, і все, що ми можемо зробити, це прийняти їх і рухатися далі.

КІНЕЦЬ.